Будиночок над кручею - Романович-Ткаченко Наталя

забрати з Петрусем, моїм духовним сином, з яким я зріднився за три роки...

"Завоювати" ...коли вже три роки прожив біля Вас і не скаламутив безжурного спокою Вашої душі, то де ж вже мені тепер "завоювати"...

Та й як Петро? Петро — мій найближчий приятель... І ще такий приятель, що довірив був жінку мені...

Ах, голова горить.

Пишу вдруге після побачення з Вами там, над кручею. Вийшов в сад освіжити палаючу голову і зустрів Вас Одне слово так рвалося мені з уст... але... я таки втікаю, мушу втекти.

Ах Віро! Мені здалося — пальці Ваші тремтіли в моїй руці і під моїми устами, коли отеє ми кілька хвилин тому стояли над кручею. А може, се тільки здалося...

В кожнім разі: "Піди од зла і сотвори благо".

Київ. 1913 р.