Озивайко - Давидов Анатолій

Йти по вкатаних саньми коліях було слизько, до того ж у видолинках стояла тала вода. Діти обережно ступали посередині.

— А чого це птахи біля води крутяться? — помітив зграйку синичок Тарасик.— Невже купаються?

— Купатися їм ще рано,— засміявся Озивайко.— А от напитися снігової водиці поспішають!

— Таж вона холодна! — аж замружилася Маринка.

— Зате цілюща! — мовив Петько.— Навіть якщо кури її п'ють — то несуть більше яєць...

Озивайко нагадав дітям, що час уже із старшими братами та батьками майструвати шпаківні, синичники, адже йде весна.

І лісовичок гайнув до лісу — тепер роботи у ньому невпрогорт. Всі дивилися йому вслід, тільки цікавий Тарасик зачерпнув долонею снігової води і, хоча ковтнути побоявся (ще, бува, ангіну дістанеш!), лизнув її — адже цілюща!