Петрович і Принцеса - Власюк Анатолій

Головне, що вже більше не запитуватимуть, хто телефонував. А думати можуть різне. Що це якась одна з моїх багаточисельних коханок. Що я відчув волю, як тільки Принцеса залишилася в обласному центрі з мамою школярика. Що … Варіантів безліч! Не буду ж я їм зараз розповідати, що, за моєю версією, убивцею Василька була не дружина високого молодика атлетичної будови тіла, а хтось інший, і зараз про це ми говоритимемо з Нишпоркою, який думає так само, як і я, але вже просунувся в розв'язанні цієї проблеми набагато далі. У мене лише версія, що це хтось інший, а Нишпорка, мабуть, уже знає його прізвище, ім'я, по-батькові, місця праці й проживання. Я також був упевнений, що школярика вбив чоловік, а не жінка. Мабуть, Нишпорка незабаром підтвердить мої припущення. Я вже не мав часу, щоб усе розтлумачити моїм компаньйонам. Та й навряд чи вони все зараз зрозуміють. Чого доброго, ще перелякаються не на жарт, бо тепер у кожному стрічному-поперечному вбачатимуть імовірного вбивцю, який ховає в кишені шприц зі смертельною рідиною.

60

Адвокатка Юлія, все ще виконуючи роль нашої охоронниці, підвезла нас до самого під'їзду нашого будинку. І тут замаячіла делікатна ситуація. Я мав іти на зустріч з Нишпоркою, а вдома залишалися дружина з Петровичем. Звісно, моя половинка була строгих правил, тому Петровичу нічого не світило. Проте, з іншого боку, я пам'ятав, що він витворяв з адвокаткою Юлією в еротичному танці в мене на дачі, хоча й знав про її стосунки з Нишпоркою. Ревнощів не було. Я ж не залишав Принцесу наодинці з Нишпоркою, а лише дружину з Петровичем. Єдине, що зміг вичавити із себе, мовляв, незабаром повернуся, тому ви не дуже розслабляйтеся, хоча не знав, як довго розмовлятиму з Нишпоркою і чи не потрібно буде після цього вчиняти якісь дії, як тоді, коли ми нишпорили у гримерці високого молодика атлетичної будови тіла.

Я думав, що адвокатка Юлія, вивантаживши нас, поїхала по своїх справах, однак за рогом помітив її машину. Подумав, що має з кимось зустрітись, але вона посигналила, відчинила дверцята й помахом руки запропонувала підійти до неї. Робити нічого – йду. Озирнувся для чогось, ніби дружина могла стежити за мною. Адвокатка Юлія загадково усміхається, ніби справді хоче звабити мене, і каже, що Нишпорка вже зачекався. Якщо я не проти, вона мене підкине. Не каже куди, але я вже й не сумнівався, що вони у змові.

Сідаю. Їдемо. Хмари розступилися наді мною – і все стає ясним, як Божий день. Тепер мені не потрібно серйозно розмовляти з Принцесою, вивідувати в неї щось таємне і не дуже. На світі є лише один чоловік, який бажав смерті Принцеси і тоді з'явився на дачі в масці високого молодика атлетичної будови тіла, вбивши Василька. Я знаю, що саме про нього мені зараз скаже Нишпорка. Адвокатці Юлії він теж, мабуть, повідомив про це. Цікаво, як сприйме цю новину Петрович? І лише Принцеса не повірить нам усім. Наївність, щирість і віра в людей, здається, залишаться у неї на все життя, так що жодна психушка не здатна стерти їх. Насамкінець я приречено думаю, що вбивці нічого не буде, бо ми не зможемо довести його злочин, а прокуратурі та поліції це тим більше не потрібно.

20 жовтня 2017 року