Оповідання, Коцюбинський

а ра­зом з тим - я чую - встає з гли­би­ни, як вічне прок­лят­тя:

- Ха-ха! Ти все ж са­мотній! І ко­ли навіть біля сер­ця мо­го б'ється ко­ха­юче сер­це, ко­ли дві іскри злу­ча­ються в по­ломінь щас­тя, ко­ли здається, що сфінкс роз­га­да­ний вже, - і тоді навіть… …І тоді навіть чор­ним клуб­ком ко­титься в гру­дях моїх болісний й гор­дий пок­рик:

- А я… са­мотній!..

СОН

Снилось мені - чи ж сни­лось мені? - що в гру­дях у ме­не лиш по­ло­ви­на сер­ця.

"Де дру­га?" - му­чив­ся я.

А та, що ли­ши­лась, би­лась три­вож­но у гру­дях, і в кожнім тріпо­танні чув я жад­ли­вий і влад­ний го­лос:

- Шукай. І я шу­кав.

Широкими світа­ми, по­то­ком жит­тя, між на­тов­пом й тис­ком мчав я розділе­не сер­це, і скрізь вви­жа­лась мені рідная по­ло­ви­на. І радісно розк­ри­ва­лись свіжі краї сер­ця, і ли­лась най­кра­щая кров у дру­гу, зда­ва­лось, знай­де­ну по­ло­ви­ну.

Та я по­ми­ляв­ся. Краї не зрос­та­лись у цілеє сер­це, а все бу­ло дві по­ло­ви­ни.

Й, скре­го­чу­чи з бо­лю зу­ба­ми, од­ри­вав і волік я - не мчав, а волік я скри­вав­ле­не сер­це, бо все чув го­лос:

- Шукай… І так бу­ло дов­го, і так бу­ло завж­ди…

Та ко­ли врешті нас­та­ла зи­ма, ко­ли на го­ло­ву мою впав пер­ший сніг, я знай­шов те, чо­го шу­кав.

Останнім тріпо­тан­ням за­би­лось спус­то­ше­не сер­це й, без­си­ле, од­мо­ви­лось розк­ри­ти зів'ялі краї до рідної по­ло­ви­ни. І тоді - ви ро­зумієте? - тоді підняв я очі до­ро­ги, до біло­го снігу, і зо­ром зацько­ва­но­го звіря бла­гав йо­го: іди… іди… спа­дай, пок­рий навіки…

Так сни­ло­ся мені - чи ж сни­ло­ся мені?..

Notes

1

- Со­ба­ка (та­тар.)

2

- Йди сю­ди! (та­тар.)

3

- Семіна­рист (та­тар.)

4

- Ка­за­нок (та­тар.)

5

- Горілка (та­тар.)

6

- Псе! Ска­же­ний псе! (та­тар.)

7

- Одна кава… дві кави.

8

- Піна на каві.

9

- Фонтан.

10

- Смірна - давньогрецька наз­ва міста Ізмир в Ту­реч­чині. Відо­ме торгівельне місто.

11

- Нема?

12

- Хазяйка, пані.

13

- Йди сюди!

14

- Ганімед - за грецькою міфо­логією, кра­сень-юнак, син тро­янсько­го во­ло­да­ря Троя і німфи Калірої.

15

- Сади Семіраміди - «Ви­сячі са­ди» у Вавілоні та Мідії, по­бу­до­ву яких пов’язу­ють з іме­нем ле­ген­дар­ної ца­риці Ас­сирії Се­миріміди, істо­рич­ним про­то­ти­пом якої бу­ла ассірійська ца­ри­ця Шам­му­ра­мат (809 - 806 до н.е.).

16

- Ду­ховні пісні.

17

- Ан­гел смерті.

18

- Ті, що їзди­ли в Мек­ку.

19

- Доб­рий вечір!

20

- Стар­ший дервіш, ігу­мен.

21

- Хо­рий­, одер­жи­мий злим ду­хом.

22

- Вівтар.

23

- Доб­ре ви­но (літ.: бу­не вин; молд.)

24

- Ма­ту­ла - по-мол­ду­вансько­му здо­ро­вез­ний во­лок; ма­тульняк - ри­бал­ка на риб­но­му за­воді.

25

- Го­рець-ча­бан (молд.).

26

- Міцне доб­ре ви­но (молд.)

27

- Швид­ше (молд.)

28

- Так у Бес­са­рабії на­зи­ва­ють ук­раїнські ко­лонії.

29

- Рус­на­ки пе­рей­ня­ли від мол­ду­ван, між іншим, сло­во «май» - більше - і ра­до вжи­ва­ють йо­го для порівню­ючо­го сту­пе­ня.

30

- чор­но­со­тенці - чле­ни мо­нархічних ор­ганізацій «чор­них со­тень» - озб­роєних за­гонів для бо­ротьби про­ти ре­во­люційно­го ру­ху 1905-1917 рр