Українська література » Класика » Оповідання, Коцюбинський

Оповідання, Коцюбинський

Читаємо онлайн Оповідання, Коцюбинський
а ра­зом з тим - я чую - встає з гли­би­ни, як вічне прок­лят­тя:

- Ха-ха! Ти все ж са­мотній! І ко­ли навіть біля сер­ця мо­го б'ється ко­ха­юче сер­це, ко­ли дві іскри злу­ча­ються в по­ломінь щас­тя, ко­ли здається, що сфінкс роз­га­да­ний вже, - і тоді навіть… …І тоді навіть чор­ним клуб­ком ко­титься в гру­дях моїх болісний й гор­дий пок­рик:


- А я… са­мотній!..



СОН



Снилось мені - чи ж сни­лось мені? - що в гру­дях у ме­не лиш по­ло­ви­на сер­ця.


"Де дру­га?" - му­чив­ся я.


А та, що ли­ши­лась, би­лась три­вож­но у гру­дях, і в кожнім тріпо­танні чув я жад­ли­вий і влад­ний го­лос:


- Шукай. І я шу­кав.


Широкими світа­ми, по­то­ком жит­тя, між на­тов­пом й тис­ком мчав я розділе­не сер­це, і скрізь вви­жа­лась мені рідная по­ло­ви­на. І радісно розк­ри­ва­лись свіжі краї сер­ця, і ли­лась най­кра­щая кров у дру­гу, зда­ва­лось, знай­де­ну по­ло­ви­ну.


Та я по­ми­ляв­ся. Краї не зрос­та­лись у цілеє сер­це, а все бу­ло дві по­ло­ви­ни.


Й, скре­го­чу­чи з бо­лю зу­ба­ми, од­ри­вав і волік я - не мчав, а волік я скри­вав­ле­не сер­це, бо все чув го­лос:


- Шукай… І так бу­ло дов­го, і так бу­ло завж­ди…


Та ко­ли врешті нас­та­ла зи­ма, ко­ли на го­ло­ву мою впав пер­ший сніг, я знай­шов те, чо­го шу­кав.


Останнім тріпо­тан­ням за­би­лось спус­то­ше­не сер­це й, без­си­ле, од­мо­ви­лось розк­ри­ти зів'ялі краї до рідної по­ло­ви­ни. І тоді - ви ро­зумієте? - тоді підняв я очі до­ро­ги, до біло­го снігу, і зо­ром зацько­ва­но­го звіря бла­гав йо­го: іди… іди… спа­дай, пок­рий навіки…


Так сни­ло­ся мені - чи ж сни­ло­ся мені?..





Notes





1



- Со­ба­ка (та­тар.)





2



- Йди сю­ди! (та­тар.)





3



- Семіна­рист (та­тар.)





4



- Ка­за­нок (та­тар.)





5



- Горілка (та­тар.)





6



- Псе! Ска­же­ний псе! (та­тар.)





7



- Одна кава… дві кави.





8



- Піна на каві.





9



- Фонтан.





10



- Смірна - давньогрецька наз­ва міста Ізмир в Ту­реч­чині. Відо­ме торгівельне місто.





11



- Нема?





12



- Хазяйка, пані.





13



- Йди сюди!





14



- Ганімед - за грецькою міфо­логією, кра­сень-юнак, син тро­янсько­го во­ло­да­ря Троя і німфи Калірої.





15



- Сади Семіраміди - «Ви­сячі са­ди» у Вавілоні та Мідії, по­бу­до­ву яких пов’язу­ють з іме­нем ле­ген­дар­ної ца­риці Ас­сирії Се­миріміди, істо­рич­ним про­то­ти­пом якої бу­ла ассірійська ца­ри­ця Шам­му­ра­мат (809 - 806 до н.е.).





16



- Ду­ховні пісні.





17



- Ан­гел смерті.





18



- Ті, що їзди­ли в Мек­ку.





19



- Доб­рий вечір!





20



- Стар­ший дервіш, ігу­мен.





21



- Хо­рий­, одер­жи­мий злим ду­хом.





22



- Вівтар.





23



- Доб­ре ви­но (літ.: бу­не вин; молд.)





24



- Ма­ту­ла - по-мол­ду­вансько­му здо­ро­вез­ний во­лок; ма­тульняк - ри­бал­ка на риб­но­му за­воді.





25



- Го­рець-ча­бан (молд.).





26



- Міцне доб­ре ви­но (молд.)





27



- Швид­ше (молд.)





28



- Так у Бес­са­рабії на­зи­ва­ють ук­раїнські ко­лонії.





29



- Рус­на­ки пе­рей­ня­ли від мол­ду­ван, між іншим, сло­во «май» - більше - і ра­до вжи­ва­ють йо­го для порівню­ючо­го сту­пе­ня.





30



- чор­но­со­тенці - чле­ни мо­нархічних ор­ганізацій «чор­них со­тень» - озб­роєних за­гонів для бо­ротьби про­ти ре­во­люційно­го ру­ху 1905-1917 рр


Відгуки про книгу Оповідання, Коцюбинський (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: