Дванадцять - Власюк Анатолій

Тепер ця сучка щодня боїться, що здохне. Це мене веселить.

Тепер ти знаєш все. І що з того? Я далі вбиватиму, а ти лежатимеш мертвим під цим деревом.

Заговорилась я з тобою. Зранку маю ще цього податківця вбити.

Аліна відійшла від Нишпорки і націлила на нього снайперську гвинтівку.

В останню мить він подумав про Славка і Кицю.

Нишпорка скрикнув від болю, коли куля увійшла йому в серце.

П'ЯТА КОПА

1

Нишпорка скрикнув уві сні.

Дружина невдоволено пробурчала:

– Дай виспатись. Мені зранку їхати в Італію. А йому коханки сняться. Ще нагуляєшся з ними.

То це все йому приснилося???!!!

І жодних російських терористів у дрогославських лісах нема? І нікого в Дрогославі не вбили? І не треба шукати російського резидента?

Насниться ж таке.

Нишпорка усміхнувся. Жити стало легше – жити стало веселіше.

Почимчикував на кухню. Киця – за ним. Пив компот з холодильника прямо з каструлі, озираючись, аби дружина не застукала його за цим заняттям. Киця хрумкала свій віскас.

Завтра, тобто вже сьогодні, можна буде зустрітись з Юлею і… Стоп! Секс з нею в машині лише наснився йому, а насправді нічого не було? Шкода!

Киця подивилася на нього. До чого ж розумний погляд! Ось що значить інопланетяни серед нас.

Вона зрозуміла його думку, але виду не подала.

2

Зранку всі проспали. Довелося викликати таксі, а не їхати маршруткою на автовокзал, щоб відправити дружину до Італії.

– За твій рахунок, – буркнула вона, – я й так багато стратилась на вас.

Нишпорка не заперечував. Добре, що їде. Все-таки легко звикаєш до волі. Дружина лише тиждень побула у Дрогославі, а, здається, ніби опинився за ґратами у в'язниці.

Коли приїхали, у Нишпорки задзеленчав мобільний телефон. Приспічило покоївці з готелю.

– Не дочекаються твої коханки, поки я поїду, – пробурчала дружина.

Покоївка з готелю телефонувала ще двічі, але Нишпорка вперто мовчав.

Нарешті автобус помчав дружину до Італії. Нишпорка сам зателефонував покоївці з готелю. З'ясувалося, що вона завагітніла, але не знає, від кого: від чоловіка, який зараз на заробітках у Польщі, чи від нього, Нишпорки.

Ще цього йому бракувало для повного щастя!

Домовилися зустрітись десь о першій дня, щоби поговорити про це.

3

Біля маршрутки зустрів Ігорка. Нишпорка зрадів, а той не зрозумів чому.

Пішли в пивбар. Взяли по гальбі пива і мисливські ковбаски. За все платив Нишпорка.

– Слухай, ти всіх у Дрогославі знаєш, – сказав Ігоркові.

Той усміхнувся:

– Всіх – не всіх, але… Хто тебе цікавить?

– Ось є чоловікоподібна жінка. Висока. Працювала в нашій лікарні. Потім пішла на війну. Була снайпером.

– Щось ти вигадуєш. Нема в нас такої, – заперечив Ігорко.

– А в редакції "Дрогославської зорі" всіх знаєш?

– Звичайно.

– Маленька така журналістка. Аліною звуть.

– Знову ти щось плутаєш. Нема там ніякої Аліни. А як виглядає?

– Руде волосся. Зелені очі.

– Ні, точно нема! Я би знав! – категорично запевнив Ігорко.

Нишпорка й сам знав, що їх нема. Але ж інколи не завадить перевірити навіть самого себе.

Хотілося жити!

Якщо нема вбитих дрогославців, то відсутні й їхні убивці.

Він замовив ще по гальбі пива.

4

По дорозі додому купив свіжий номер "Дрогославської зорі".

На першій сторінці – фотографія в чорній рамці. Невідомий йому чоловік.

Заголовок статті – "Пострілом у серце невідомий убив водія автобуса".

Нишпорка мусив зупинитися.

Він що, потрапив у паралельний світ? Чи несподівано в ньому відкрився дар передбачення у сні?

Пиво не дуже сприяло тому, аби думати, тим більше, якщо хочеш в туалет.

Ледве доїхав додому, хоча була думка зійти із маршрутки і нацюрити десь у кущі.

Біля його під'їзду стояв чорний "Мерседес" із затемненим склом. Пан Валерій приїхав з проханням розібратися, хто зґвалтував його доньку?

Коли вилив із себе дві гальби пива, стало легше жити й думати.

5

Аж тепер можна було сісти й прочитати статтю.

Повідомлялося, що біля гаражів на вулиці Тихій пострілом у серце був убитий водій автобуса. Дрогобицький відділ поліції звертався по допомогу до всіх, хто має будь-яку інформацію з приводу цього злочину. Анонімність гарантовано.

Нишпорка зрозумів, що такі повідомлення публікують не від доброго життя. Значить, слідство від самого початку зайшло в тупик.

Тільки-но він про це подумав, як зателефонував начальник Дрогославського відділу поліції й запропонував зустрітись у ресторані "Калина".

– Ти по справі вбитого водія автобуса? – поцікавився Нишпорка, ніби вбивства у Дрогославі траплялися щодня й у відділі поліції не вистачало слідчих.

Так. Допоможи, будь ласка.

Ого! Якщо пан підполковник вживають чарівні слова – значить, справді приперло.

– Насідають з обласного управління?

— Та все ти знаєш і розумієш. Краще не питай.

– Давай так. Збережемо твої гроші. Твій слідчий дає мені всі матеріали, які будуть потрібні. В моє розслідування ви не втручаєтесь.

– Згоден.

— Ресторан виставиш тоді, коли я знайду вбивцю. Але заплатиш за все, що я замовлю.

Підполковник мовчав.

– Не чую? – поцікавився Нишпорка.

– Згоден, – відповів той зі скрипом.

6

Нишпорка справді вірив в існування паралельного світу, але тепер треба було чимшвидше позбуватися наслідків сну. Передбачення – це лише підказка, готовність іти правильним шляхом. І не більше. Це половина успіху. Ще половина – чорнова робота.

Перш ніж розпочати розслідування, Нишпорка вирішив переговорити з покоївкою із готелю. Ця новина його неприємно вразила. Він не був з тих, хто звалює на інших свою вину, але батьківства зараз йому явно не потрібно. Досить того, що має Славка.

Зустрілися в кав'ярні біля фонтану. Нічого нового Нишпорка не почув. Покоївка з готелю не знала, від кого завагітніла, – від чоловіка чи від Нишпорки. Сталося так, що перед тим як чоловік поїхав на заробітки, вона з ним переспала, а через два дні – з Нишпоркою. Йшов другий місяць вагітності. Про аборт вона не думала, бо вони з чоловіком жили вже чотири роки і дітей не мали.

– А якщо він буде схожим на тебе? – запитувала покоївка з готелю.

– Вона буде схожою на тебе, – заспокоїв її Нишпорка.

Вони розсміялись.

7

До вечора Нишпорка поспілкувався майже з усіма господарями гаражів на вулиці Тихій. Вимальовувалася цікава картинка. Вештався тут один чоловічок у камуфляжній формі. Вони його не знали, і гаражу він не мав.

Молодий слідчий із поліції виявився кмітливим. Він знайшов декількох пасажирів, які їздили тим маршрутом. У день свого вбивства водій автобуса не пустив до салону чоловіка в камуфляжній формі. На передньому сидінні вже сиділо двоє пільговиків. Третій не передбачався.

Між водієм і чоловіком у камуфляжній формі виникла суперечка. Скінчилося тим, що чоловік, який нещодавно повернувся із зони АТО, вигукнув:

– Попався би ти мені на війні, я би знав, що з тобою робити!

Логіка підказувала, що коли знайдуть цього чоловіка, то його треба брати і звинувачувати у вбивстві, а ось інтуїція нашіптувала Нишпорці, що це не вбивця.

8

Молодий слідчий виявився не лише кмітливим, а й наполегливим.

Уже до обіду наступного дня він затримав чоловіка у камуфляжній формі, який мав конфлікт з водієм автобуса і сказав ті злощасні слова.

Нишпорці зателефонував начальник Дрогославського відділу поліції.

– Ресторан "Калина" відміняється, – бадьоро відрапортував він. – Ми знайшли вбивцю водія автобуса.

І все-таки Нишпорка більше довіряв власній інтуїції, ніж підполковнику.

Йому було дивно телефонувати Юлі й просити її взяти під свій захист чоловіка у камуфляжній формі. Раніше – до сну – робив це багато разів, бо знав, що саме ця адвокатка зробить усе можливе й неможливе. Секс з нею уві сні гальмував пояснення. Юля ж не могла зрозуміти, чому Нишпорка, цей досвідчений детектив, так тушується перед нею. Закохався, чи що? Звісно, вона йому цього не скаже, але він не в її смаку.

9

Упродовж наступної доби Юлі вдалося, здається, зробити неможливе: чоловік у камуфляжній формі вийшов на волю.

Насамперед з'ясувалося, що поки він воював, у нього вкрали машину з гаражу в зовсім іншому кінці Дрогослава. Сліди вели на вулицю Тиху, де два брати мали гараж, а самі займалися крадіжками машин і потім розбирали їх на запчастини.

Чоловік у камуфляжній формі не заперечував свого конфлікту з водієм автобуса, але страшенно нервував, коли молодий слідчий уперто шив йому вбивство.

Втім, вирішальним фактором виявилося те, що Юля помітила як свої покази писав чоловік у камуфляжній формі. Він був шульгою. А згідно оцінок експерта, вбивця вистрелив з правої руки.

Оскільки пістолета, з якого вбили водія автобуса, не знайшли, а інших суттєвих доказів теж не було, чоловіка у камуфляжній формі відпустили.

Молодий слідчий мало не плакав. Він так хотів розкрити цей злочин, а Нишпорка з Юлею не дали йому цього зробити.

10

Юля була вищою від Нишпорки на дві голови. Коли йшли поруч, вона явно комплексувала. Трохи вгамувалась, коли сіли в кав'ярні за столик і різниця в рості не була такою очевидною.

Нишпорка розповідав їй свій чудернацький сон про чоловікоподібну жінку і її коханця – чоловіка Юлі. Адвокатка щиро сміялась, коли дізналася, що її чоловік у сні Нишпорки був директором магазину "Зброя", хоча насправді завідував стоматологічною поліклінікою.

– А яку роль я виконувала у вашому сні? – запитала Юля.

– Головну, – відповів Нишпорка. – Ми займалися з вами коханням у вашій машині. Мені і вам сподобалось.

Юля усміхнулась і згадала щось своє.

11

Молодий слідчий, мабуть, поставив хрест на цій справі. Він звик усе робити з допомогою кавалерійського наскоку, але ще не був навчений до щоденної чорнової роботи.

Перерив вздовж і впоперек великий шматок землі біля того місця, де пострілом у серце був убитий водій автобуса, але пістолета не знайшов.

Тому й не дивно, що молодий слідчий зосередив увагу на інших справах, які йому постійно підкидали, а до цієї явно охолонув.

Це помітив начальник Дрогославського відділу поліції. Вмовляння, крики й інші методи явно не допомагали, бо підполковник не мав педагогічного хисту, хоча свого часу й закінчив Дрогославський державний педагогічний інститут, який тепер був університетом. Другу вищу освіту мав юридичну. Він хотів, було, знову зателефонувати Нишпорці й запропонувати йому зустрітись у ресторані "Калина", але тут принесли пістолет, з якого вбили водія автобуса.

12

Нишпорка вслід за молодими слідчим теж просіяв кожний квадратний сантиметр землі навколо місця, де вбили водія автобуса, але нічого не знайшов.