З півночі (збірка) - Грабовський Павло

коли б спромога
Завернути... марна хіть...
Жизні хмурої дорога
Роз’єднала нас умить.

Хто спочинув у могилі,
Хто блукає скрізь, куди б
Не швирнули бурні хвилі,
Спокутує "тяжу хиб".

Кращі ж думи та змагання,
Що в’язали всіх колись,
Від кайданів та загнання
Нерухомо збереглись.

В них — і мужність, і відрада
В самоті, серед снігів;
Їх не витроїть громада
Найлютіших ворогів.

Тугу іншої години
Враз розважать мрійні сни:
Образ милої людини
Встане нищечком з труни.

Обігріє душу промінь
Її ясного вінця,-
І поллється дружній гомін,
Тхнуть надії без кінця.