Дванадцять - Власюк Анатолій

Дружина схвильовано розповіла йому, в чому Нишпорка звинуватив їхню доньку.

Детектив зберігав олімпійський спокій і з показним інтересом вивчав картину, на якій були зображені яблука та груші. Зблизька це виявилась елементарна мазня, набір фарб, які міг розтерти на полотні і слон.

Пан Валерій вивів Сніжану за двері. Видно було, що він тримає дисципліну в сім'ї. Дружина не сміла йому суперечити, кинувши останній відчайдушний погляд на доньку, адже та залишалась у величезній небезпеці, коли поруч був цей Нишпорка.

Детектив повернувся обличчям до Яни і прочитав ненависть у її очах. Як цей чоловічок зумів втрапити у "десятку"?

– Це правда? – найперше, що запитав у неї батько, коли повернувся.

– Що, тату? – Яна миттєво перетворилася на невинне янголятко.

Нишпорка не встиг зрозуміти, що це було. Пан Валерій нагородив доньку ляпасом. Цього було досить, аби вона в сльозах розповіла всю правду.

З'ясувалося, що малолітки вирішили одружитись. Данилові було сімнадцять, Яні виповнювалося шістнадцять лише наприкінці року. Батьки у хлопця – бідні, за мірками пана Валерія, так що навряд чи він благословив би їхній шлюб. Данило сказав, що єдиний вихід – це коли Яна завагітніє, і вже тоді ніхто не буде проти того, аби вони одружились.

– Коли ми цим займались, — схлипувала Яна, все ще тримаючись за почервонілу щоку, – нас застукали хлопці з нічного клубу. Данило втік, а я злякалась і сказала, що він мене зґвалтував.

Вона назвала адресу Данила. Справа була розкрита.

Мала захлиналась від сліз в обіймах матусі, а у Нишпорки задзеленчав мобільний телефон. Кохана дружина була в істериці: через п'ятнадцять хвилин вона виходить із хати, а чоловік навіть не думає її проводжати.

– Мій водій відвезе вас, – сказав пан Валерій, вникнувши в ситуацію.

Він передав Нишпорці ще один конверт. Заробити за день тисячу доларів – чи думалося про таке?

Останнє, що побачив Нишпорка, – це погляд Сніжани. Мабуть, він став її заклятим ворогом на все життя, що залишилось.

15

У сусідів повідвисали щелепи, коли до їхнього будинку підкотив чорний "Мерседес" із затемненим склом.

– Мені чекати? – запитав водій.

Нишпорка задумався. Це не входило в програму. Думав, підкинуть додому – і все. Ідея визріла моментально.

– Так, – відповів.

Щелепи у сусідів повідвисали вдруге, коли із чорного "Мерседесу" з затемненим склом вийшов Нишпорка. Звісно, ніхто не зміг відповісти на його привітання, адже щелепи були у відвислому стані.

Нишпорка встиг. Дружина із сином якраз виходили із квартири. Його половинка метала стріли й блискавки, хіба що не кричала, аби не дати сусідам зайвого приводу радіти. Звісно, Нишпорці не вдалося взяти у неї валізу. На обличчі в дружини так і було написано: бався зі своїми коханками, даю тобі повну волю, і взагалі не знаю, чи є сенс повертатися мені із Італії.

Але це все було в коридорі. На подвір'ї ситуація змінилась.

– Карету подано! – вигукнув Нишпорка.

Сусідам це нічим не загрожувало, бо щелепи у них і так ще залишалися відвисати. Зате дружина милостиво дозволила Нишпорці взяти у неї валізу, лиш тільки побачила шикарний чорний "Мерседес" із затемненим склом. А коли Нишпорка відчинив перед нею дверцята, обдарувала чоловіка білозубою голлівудською усмішкою.

16

Додому Нишпорка і Славко їхали на маршрутці, бо водій сказав, що пан Валерій викликає його до офісу. Цієї ганьби чоловіка і сина щаслива італійка вже не бачила, думаючи майже всю дорогу який крутий усе-таки в неї Нишпорка.

Біля під'їзду їх зустріла Киця. Їй вдалося вискочити на вулицю, коли від'їжджала господиня. Ну, тобто та жінка, яка вважала себе господинею Киці.

Сусідів, у яких раніше повідвисали щелепи, на подвір'ї уже не було.

У Славка задзеленчав мобільний телефон.

– У мене термінова зустріч, – сказав він.

Нишпорка подумав, що Наталка знову баламутить голову його синові.

Вдома можна було розслабитись і подумати про життя.

Перед очима побачив спочатку Юлю, а потім покоївку з готелю. А Сніжана нічого собі жіночка, апетитна, готова заради доньки на все. Якщо він зіпсував стосунки з Яною, то з її мамою йому нічого не світить. Яну йому тепер стало шкода, хоча розумів, що ще не раз дасть добряче прикурити панові Валерію.

Поволі думки перейшли на Аліну. Невже справді чоловік Юлі вбив чоловікоподібну жінку? І хто завалив доцента?

17

Нишпорка телефонував Юлі, але та не відповідала. Зазвичай, якщо не могла розмовляти, збивала зв'язок, але потім неодмінно давалася чути. Що таке?

На десяту чи на п'ятнадцяту спробу Юля зі злістю в голосі запитала:

– Що ти хочеш від мене?

Нишпорці, звісно, багато що треба було, але зараз найбільше він хотів зустрітися з Юлею.

– Ти маєш з ким зустрічатися, – відрізала вона.

Нишпорка забув, що Дрогослав – це велике село, і коли ти хочеш, щоби тебе бачило якомога менше людей, то обов'язково потрапляєш на очі тим, хто навіть не мав би здогадуватися, що перебуваєш саме в цій точці земної кулі.

– Ти про Аліну?

– Не знала, що її так звати. Гарна дівчинка.

– Вона кореспондентка "Дрогославської зорі".

– Я зрозуміла, що це була ділова зустріч, – зіронізувала Юля.

– Знаєш, що вона мені сказала?

— Я не звикла лізти в чуже життя. Це ваші справи.

– Що твій чоловік убив чоловікоподібну жінку.

Мабуть, ще ніколи в своєму житті Юля так щиро не сміялась.

– А Джона Кеннеді він теж прикінчив? – нарешті запитала вона, коли перший приступ сміху закінчився і їй вже не було так весело, як мить тому.

– Аліна думає, що чоловікоподібна жінка не вбивала дрогославців.

Юля мовчала. Нишпорка подумав, що, мабуть, щось подібне приходило їй до голови, але вона не сміла йому цього сказати.

– Сьогодні вбили доцента, – сказав Нишпорка.

Цього адвокатка ще не знала.

18

Юля підготувалася до зустрічі з Нишпоркою.

Тільки-но він сів до неї в машину, випалила:

– Твоя дівчинка працює літературним редактором у "Дрогославській зорі". Віднедавна веде ще й кримінальну хроніку. Ось і захотілося їй побавитися в нишпорку. Ні, Нишпорка у нас може бути один – з великої літери. А це якесь нишпоренятко.

Нишпорка ніяк не реагував на її кпини. Розумів, що Юля не вірить у те, що чоловік міг стати убивцею, а ще – ревнує його до Аліни.

У Нишпорки поки що не було достатньо інформації, щоби висувати будь-які версії. Але сильно похитнулася його впевненість у тому, що чоловікоподібна жінка вбивала дрогославців. Її саму та доцента теж хтось вбив пострілом у серце. То чому б не припустити, що цей "хтось" поза зоною їхньої досяжності і саме він убивав дрогославців, перевівши стрілки на чоловікоподібну жінку? Якщо з'ясується, що це саме так, то Нишпорці треба буде піти у відставку. Завжди мав потяг до бджіл і меду. Стане пасічником.

– Ти боїшся? – запитав він у Юлі і вцілив у "десятку".

Попри свій показний героїзм, Юля боялася зізнатися сама собі, що її чоловік може бути вбивцею. Здається, проти цього було все. Чоловік не любив зброю і навряд чи міг нормально стріляти – не те що поцілити в серце зі значної відстані. Але чи настільки добре вона знає свого чоловіка? Як тепер житиме поруч з ним, спатиме в одному ліжку, боячись навіть усвідомити, що він може бути вбивцею?

19

Нишпорка думав, що в нього нічого не вийде. Ще звечора кохався з дружиною на прощання. Але вийшло навіть більше, ніж він очікував від себе.

Йому було не звикати до кохань у машині, а для Юлі це, мабуть, вперше. Вона ніяк не могла пристосуватися до зручної пози. Але Нишпорка був терплячим. Він хотів, щоби Юля насамперед отримала задоволення, а йому вже як вдасться. Взагалі-то Нишпорка так завжди поступав з жінками. Мабуть, це було в нього на підсвідомому рівні.

Юля не соромилась. Вона робила з Нишпоркою все, чого б ніколи не дозволила собі з чоловіком. Її тіло вигиналось, і він відчував кожну його клітинку.

Нишпорка все глибше й глибше занурювався в Юлю, а потім, коли досягнув найвищої точки, і жінка скрикнула від задоволення, поволі виринав, що, здавалося, зараз усе й закінчиться. Він подумав, що прочитав здивування в Юлиних очах – ти що? так швидко? – і тоді знову занурився в неї, але відразу, а не поступово, як до цього часу. Цьому пірнанню не було ні кінця, ні краю, і кожний його поштовх тепер відлунював її здавленим криком, і в нього вже не було шляху до відступу, бо Юля опускалася на дно, тягнучи його за собою, а він не мав можливості винирнути з неї.

Нишпорка відчув, що зараз може віддати Юлі гарячий згусток свого кохання. Вона теж це зрозуміла і не дозволила йому виливати деінде дорогоцінну рідину. Ще мить – і вони разом відчули неземне блаженство, і Нишпорка не давав йому згасати, але поштовхи ставали все слабшими, і Юля, заплющивши очі, цілувала його в губи, ніби занурювалася в нього, але тепер знайшла ще один потаємний хід.

– Народжу тобі донечку, – щасливо сказала вона.

І Нишпорці захотілося, щоби було саме так.

20

Аліна знайшла Нишпорку у Фейсбуці й запропонувала йому дружбу. Він не відмовився.

Насамперед розглянув її фотографії. Стильна жінка. А ось тут еротика. Спокуслива родимка між грудьми. Внизу спини – тату. Але фотографія зроблена здалеку. Не розібрати, що там зображено.

Серед друзів Аліни знайшов пана Валерія. Чомусь це його не здивувало. Зайшов на його сторінку. Треба було з ним подружитись, щоб побачити, про що він пише. Нишпорка не мав бажання цього робити.

Аліна далеко піде, якщо її вчасно не зупинять. Серед її друзів на Фейсбуці було чимало сильних світу цього. Ось відомі народні депутати України, громадські діячі, які не вилізають із телевізорів, письменники, журналісти, співаки, актори. Ну, не хоче дівчинка провінційного життя, подавай їй вершки суспільства.

А це вже цікаво! Колишня секретарка міської ради теж значилась у друзях Аліни.

Ідея визріла негайно. Він зателефонував Аліні і сказав:

– Маю для тебе завдання.

Стало незручно, що вихопилось "ти", але Аліна не втрачала жодного шансу:

– Для тебе виконаю все, що захочеш.

Ну, так далеко він її поки що не запрошував. Та й до сильних світу цього не належить.

Пояснив Аліні, в чому суть, а вже через годину невтомна журналістка йому зателефонувала:

– Ви були праві. Моя подружка відреагувала адекватно. Це не чоловікоподібна жінка заходила тоді в приймальню, щоб убити пані нотаріус з кабінету першого заступника міського голови.