Дванадцять - Власюк Анатолій

Ось адреса. А звідки ти знаєш? Ти що, Нострадамус?

Юля з цікавістю спостерігала за Нишпоркою. Звідки він усе знає наперед і при чім тут вбивця дрогославців?

– Нострадамусові було легше, — філософствує Нишпорка. – Він писав у загальному й завуальовано. Могло бути так чи інакше. Тобі ж потрібні незаперечні докази плюс зізнання вбивці.

– І ти мені їх сьогодні принесеш, – іронічно зауважив підполковник.

Нишпорка не встиг відповісти, бо до них йшла Марина, власниця ресторану "Калина".

– А ось один зі свідків у цій гучній справі, — тихо сказав Нишпорка на вухо Юлі.

Чи їй здалося, що він її поцілував?

Начальник Дрогославського відділу поліції підозріло подивився на них.

46

Від Юлі, в принципі, вимагалося не так уже й багато. Вона віддала Нишпорці пістолет-запальничку і повинна була зняти допит на свою відеокамеру.

Який допит? Де допит? З ким допит?

Нишпорка мовчав. Він лише загадково усміхався, коли Юля щось йому говорила, але не відповідав на її запитання.

Було видно, що Нишпорка очікує кінця поєдинку. Все другорядне він зараз відмітає, зосередившись на головному.

Юлі було трішки образливо, що її запитання видаються Нишпорці нікчемними. Але якщо вона захотіла стати йому подругою до кінця днів, то має відповідати образу крутої жінки.

47

Вони сиділи у засідці, тобто в машині Юлі, біля якоїсь хрущовки.

Зовнішньо Нишпорка був спокійний, але ж вона вивчила його добре. Зараз поруч з нею був лев, який вичікує на свою жертву.

Ха, їй подобається таке життя! Чоловік, якого вона кохає, – біля неї, адреналіну – по горло. Що ж іще потрібно для повного щастя? На цьому тлі можна й не звертати увагу на нявкання свого чоловіка.

Мабуть, вона щось таки пропустила, бо Нишпорка вистежив жертву і сказав, що зараз братимуть її в полон і проводитимуть допит.

Невчасно зателефонував чоловік. Нишпорка був уже не благородний лев, а злий, як пантера. Прошипів, щоби вона негайно вимкнула телефон. Юля так і зробила. Але якщо це чоловік, який її кохає, то міг би й спокійно попросити про це. Колись вона йому розповість, як він повинен себе з нею поводити. А зараз вона йому все вибачає, бо розуміє серйозність ситуації.

48

Юля вслід за Нишпоркою йде до першого під'їзду. Чомусь вона тремтить, хоча надворі тепло. Якби в неї запитали, чи боїться, точно би відповіла, що ні.

Йдуть по сходах на третій поверх. Дванадцята квартира. Тут.

Нишпорка дзвонить у двері. Здається, по той бік барикад нікого нема, а, отже, ні з ким воювати.

За якусь мить чути кроки. Грубий чоловічий голос запитує:

– Хто там?

– Свої! – майже весело відповідає Нишпорка.

Вічка у дверях нема. По той бік барикад задумались: які ще свої можуть бути? Нишпорка тривожно дивиться на Юлю: невже його геніальний план зараз провалиться?

Але двері відчиняються – і адвокатка бачить високу чоловікоподібну жінку з тонкими губами на все обличчя. Причепи їй вуса – точно буде чоловік.

Нишпорка приставляє до живота жінки пістолет-запальничку. Вона задкує до кімнати. Він змушує її сісти в крісло. Відтак дістає кайданки, й жінка сама застібує їх на руках. Нишпорка кладе пістолет-запальничку на стіл біля себе, а сам сідає навпроти жертви.

Все відбулося блискавично, без жодного слова. Юля відчуває себе зайвою на цьому святі життя.

49

– Поки не сталося дванадцятого вбивства, – починає атаку Нишпорка, – ви мені розкажете про одинадцять попередніх.

Чоловікоподібна жінка ошелешено дивиться на Нишпорку та його супутницю й розуміє, що зробила фатальну помилку в своєму житті, впустивши до квартири непроханих гостей. Снайпер помиляється лише один раз. На війні її Бог милував. А тут спрацювала власна дурість. Можливо, вона й справді переступила межу, як казав священик?

Звісно, голими руками її не візьмеш, і чоловікоподібна жінка вмикає задній хід. Вона кричить на Нишпорку, вимагає, щоби він ішов геть. Той зберігає олімпійський спокій і дивиться на пістолет-запальничку. Чоловікоподібна жінка перехоплює його погляд і замовкає. Залишається лише проковтнути слину, яка підкотила їй до горла.

50

– Давайте я почну, а потім ви продовжите, – спокійно каже Нишпорка тоном лікаря, який хоче допомогти своєму пацієнтові.

Юля його ще таким не бачила, а він показує пальцем на відеокамеру: працюй, мовляв, дівчинко.

Поки вона налаштовує апаратуру, Нишпорка мовчить, уважно вивчаючи обличчя чоловікоподібної жінки. Та з ненавистю дивиться на нього, але все-таки опускає очі додолу.

– Отже, ви пішли на війну і стали снайпером, – каже Нишпорка, але друге речення вже не злітає йому з вуст.

На порозі виростають доцент і батько Наталки. Один пістолет націлений на Нишпорку, інший – на Юлю. Можна не сумніватися, що зброя у них справжня, не те що запальничка.

Батько Наталки відбирає у Юлі відеокамеру і з розмаху кидає її на підлогу. Запчастини розлітаються по всій кімнаті. Адвокатка ще не оцінила загрозу своєму життю, а від того, що сталося з відеокамерою, їй хочеться плакати.

Доцент тицяє чоловікоподібній жінці під ніс пістолет-запальничку. Нишпорка за таке зухвальство приречений бути задушений її руками. Кулю в серце для нього шкода. Це він вичитав у погляді чоловікоподібної жінки.

51

Поки доцент знімає кайданки з рук чоловікоподібної жінки, до квартири з криками вбігають озброєні хлопці в камуфляжі й масках і кладуть усіх на підлогу.

За мить виринає постать начальника Дрогославського відділу поліції. Він допомагає піднятись Юлі, задивившись на її красиві ноги. Нишпорка встає сам.

– Ти знову самодіяльністю займаєшся, – каже підполковник. – Добре, що я підстрахував.

Нишпорка мовчки тисне йому руку: мовляв, дякую. Він намагається не дивитись на Юлю. Героїчний ореол Нишпорки остаточно розвіяно в її очах. Так він думає.

Занадто пізно вони бачать, що з Юлею не все гаразд. Це їм не звикати до подібних масок-шоу і навіть смертей, а для неї це вперше.

Юля плаче на плечі у Нишпорки, а він не соромиться її обіймати, показуючи рукою підполковнику: мовляв, збігай на кухню, принеси водички адвокатці. Начальник Дрогославського відділу поліції хотів би помінятися ролями з Нишпоркою, але сьогодні не його день.

52

Концерт ще не закінчено.

У квартирі разом з декількома кремезними хлопцями виникає постать начальника Дрогославського відділу СБУ. Він на правах господаря оцінює ситуацію. Відтак дістає з кишені якийсь папірець і передає його начальникові Дрогославського відділу поліції. Перед Нишпоркою розводить руками: мовляв, це наші клієнти.

Підполковник злий, але в папірці написане щось таке, що він мусить передати полковникові СБУ доцента, батька Наталки і, головне, чоловікоподібну жінку, яку Нишпорка все-таки вирахував. Поліцейський теж доклався до цієї справи, але медальку, мабуть, дадуть хлопцям із іншого відомства.

53

Спочатку виводять доцента, потім – батька Наталки. Якщо їм виділяють по двоє конвоїрів, то чоловікоподібну жінку супроводжують четверо.

Нишпорка і сам дивується власному авантюризму, але ж героїв не судять.

У нього тепер інша проблема: хтось поцупив пістолет-запальничку. Юля ще цього не знає, побиваючись лише за відеокамерою.

Телефонує Славко і каже, що з Італії приїхала мама.

– Вона ж мала через тиждень бути! – Нишпорка явно нервує, бо мав на цей вечір зовсім інші плани.

– Сюрпрайз! – лунає в слухавку збуджений голос дружини.

54

Надворі чути крики й шум. Нишпорка виглядає у вікно. Здається, чоловікоподібна жінка лежить на асфальті.

Він вибігає із квартири. Услід за ним – начальник Дрогославського відділу поліції, який так і не встиг дати Юлі склянку води. Адвокатка востаннє дивиться на те, що залишилося від відеокамери, і теж поспішає надвір.

На асфальті справді лежить чоловікоподібна жінка. Крові не видно. Куля влучила їй у серце.

Здається, ніхто особливо й не шукає вбивцю. На вулиці багато людей, а хрущовку оточують багатоповерхівки.

– А ти молодець, старий! – каже начальник Дрогославського відділу СБУ. – Не сподівався, що знайдеш убивцю. Шкода, що не працюєш у нас.

Нишпорці все одно, що каже цей чоловік. Головне, що він не пам'ятає, коли вони перейшли на "ти".

Ніби між іншим, полковник СБУ каже Нишпорці, що його хлопці зняли камери відео-спостереження у квартирі. Він би мав запитати, коли встигли, але чомусь і це вже його не хвилює.

55

Юля підвозить Нишпорку додому. Здається, лише вона одна на білому світі розуміє, що все його розслідування вбивств дрогославців тепер котові під хвіст. Звісно, вона хоче знати подробиці. Кому, як не їй, Нишпорка мав би розповісти про це першій.

Але на нього важко дивитися. Ніби постарішав на декілька років.

Вона намагається його розвеселити:

– З тобою лише збитки.

– Що? – не розуміє він.

– Сьогодні я позбулася відеокамери. Що чоловікові скажу?

Нишпорка усміхається.

– Що? Що таке? – Не розуміє Юля і теж усміхається.

– Хтось вкрав твій пістолет-запальничку.

Якусь мить вона дивиться на нього, а потім сміється. Вірус передається Нишпорці, і вони, обійнявшись, сміються разом.

Він цілує її. Юля завмирає від несподіванки, але вже за мить відповідає йому.

Нишпорка не хоче додому. Юля теж. Їм добре.

– Дружина десь через тиждень поїде, – каже Нишпорка.

– Зателефонуй, – просить Юля.

56

Нишпорка відчиняє двері своїм ключем. Перше, що чує, – відчайдушний крик дружини, яка побачила у квартирі незнайомого чоловіка.

Киця нявчить на октаву нижче.

З кухні вибігає переляканий Славко.

Нарешті Нишпорка розуміє в чому річ. Він іде до ванної, змиває грим, нанесений акторкою їхнього театру, і з'являється на публіку в нормальному вигляді.

Першою це оцінила Киця. Вона треться об ноги Нишпорки. Славко сміється, а дружина злиться і просить пояснити, що за бал-маскарад влаштував чоловік.

Нишпорка щось на ходу видумує, але відповідь її вже не цікавить, бо вона тараторить по телефону з подругою.

Вони вечеряють. П'ють італійське вино. Нишпорка думає про Юлю.

Лиш тільки поклав голову на подушку, відразу заснув. Дружина довго вдивляється, чи він, бува, не симулює. Але ні, справді спить. Розчарована й ображена, повертається до нього спиною.

На ліжко застрибує Киця. Легкий порух руки італійки – і тваринка опиняється на підлозі. Чекає, поки та, яка претендує на Нишпорку, засне, а потім влягається в ногах у господаря. Ну, в значенні, що вона його господиня.

57

Зранку дружина зі Славком повіялися по магазинах.