Облога Буші - Старицький

- Мій любий! - кинулась до нього Орися.- Тепер я скажу, що кохаю тебе, кохаю святою любов'ю і життя своє безталанне зіллю з тобою навіки!

- Навіки! До могили й за могилу! - з палом вигукнув Антось, схоплюючи її в обійми.

- Пора! - здалека почувся оклик в льоху.- Підпалюють церкву!

- Пора! Летімо ж, мін орле сизий, укупі! - міцно обняла Орися ошалілого від щастя друга свого і лівою рукою кинула факлю в бочку з порохом...

Сяйнула блискавка, саме пекло розверзлося... «Орлине гніздо» укупі з святкуючими звитягу ляхами злинуло в повітря. Але не чутно було вже ні гуркоту, ні тріскоту руїни цим душам, що покохалися так щиро. Полинули вони в осяяну довічним сяєвом далину, де нема ні сліз, ні ридання, ні тяжкої журби, ні злоби, де панує лишень одна свята любов...

1

- На мою думку (польськ.)

2

- гроші (польськ.)

3

- у цій трійці істина (латин.)

4

- Тисяча чортів! (нім.)

5

- Грім і блискавка (Німецька лайка).

6

- Отже, не можемо (латин.)

7

- Пахучім, запашнім (польськ.)