Українська література » Класика » Серед бурі - Борис Грінченко

Серед бурі - Борис Грінченко

Читаємо онлайн Серед бурі - Борис Грінченко
що добре я чиню.

 

Старовський

Стягніть її!

 

Білоченко

Не руш! Нехай говоре!

 

Оксана

Довідалась, що батько мій приходив

Вночі до нас на зраду підмовлять,

І зрадники такі у нас знайшлися:

Ханенкові оддать заприсяглись

Се місто й нас... Найголовніший зрадник

Ось серед вас…

 

Лясковський

(стріляє на неї з пістоля.)

Мовчатимеш же ти!

 

Оксана хитається, Коваленко її піддержує. Грицько кидається на поміст до Оксани.

 

Коваленко

Ой господи!.. Убив її!.. Оксано!..

 

Оксана

Не вбив іще… Лясковський - зрадник сей,

Був сю ніч там... він з ними умовлявся…

 

Білоченко

Ізрадник він і душогуб. Візьміть!

В'яжіть його!.. Мерщій!..

 

Лясковський

Се все брехня! Се вигадки!.. Вона зо злості бреше!

 

Оксана

Не вигадки... Я чула все сама…

 

(Показує на Грицька.)

 

І він те чув…

 

Грицько

Еге, я чув: се правда!

Все, що вона сказала вам,- було.

Посвідчити прийшов я вам сю зраду,

І на суді ще більше я скажу.

 

Лясковського стягають з коня, віднімають зброю і крутять назад руки.

 

Коваленко

Оксаночко, дай рану подивитись.

 

Оксана

Не треба, ні... нічого, любий мій…

Та тільки я чогось немов не встою…

 

Падає, але Коваленко й Грицько піддержують її й кладуть на поміст.

 

Коваленко

Вона вмира, мій господи святий!..

Біжіть мерщій по лікаря... по діда!..

Шукайте крізь - на шанцях і в дому.

 

Кільки козаків вибігає.

 

Оксана

Та ні-бо, ні!.. Я не вмираю... Сили

Чогось нема...

 

Лясковський

Зв'язали ви мене...

Коли вже так, то й їх в'яжіть зо мною,-

Хоружого й суддю,- бо і вони

У справі тій були…

 

Старовський

Брехня!

 

Жилинський

Неправда!

 

Лясковський

Ні, правда все!.. В'яжіть, щоб не втекли.

 

Білоченко

Суд розбере! А поки- всіх зв’язати!

 

Старовського й Жилинського в'яжуть, забираючи в їх зброю. Два козаки - вбігають.

 

Козак 1

Ляхи! Ляхи!.. На шанці лізуть... б’ють...

 

Козак 2

Хтось одімкнув малую браму, вперлись…

У брамі бій... вже сили не стає…

 

Білоченко

Полковнику, твоє на шанцях місце!

 

Коваленко

Ви ж бачите - не можу: умира.

Як я її самую тут покину?..

 

Білоченко

А вороги як візьмуть місто - всі

Тоді вмремо... Забув свою повинність!

 

Оксана

Іди, іди!.. Я не умру, діждуся…

Повинен ти оборонити всіх…

 

Ще козак убігає.

 

Козак З

Пробилися вже вороги у браму.

 

Коваленко

Прости мене, кохана,- я піду.

 

(До Грицька.)

 

Доглянь її ти, брате, поки справлюсь.

 

Припадає до Оксани, цілуючи її, і зараз устає. Під голову Оксані підкладають жупан.

 

Пан писар тут зостанеться нехай

І береже, аж поки я вернуся…

Гей, шаблю дай!

 

Йому подають кільки шабель, він бере першу.

 

До бою, лицарі!

 

Вибігає з шаблею, за їм козаки. Лясковського, Старовського та Жилинського виводять. Оксана на помості лежить, біля неї Грицько, писар теж на помості стоїть трохи віддалік. Збройні козаки круг помосту.

Спершу тихо, тоді чути стріляння, бойовий гук і галас. Увесь час він то притихає трохи, то більшає.

 

Оксана

Як б'ються там... О господи єдиний!

Подай ти їм подужать ворогів!..

 

Крицький

Подужають,- адже ж бо там полковник…

 

Грицько

Сестриченько, де вражено тебе?

 

Оксана

У груди... ой!..

 

Грицько

Чому не можу взяти

Я кулю сю до себе в тіло,- хай

Умер би я, а ти була б здорова.

 

Оксана

Я дякую, мій братіку, тобі...

Як дуже враз у грудях заболіло.

 

Крицький

Перенести б додому пані,- там

Оглядіти і рану можна буде.

 

Оксана

Ой ні, мене вже не займайте ви…

Я хочу тут... Його я тут діждуся…

 

Змовкають. Стріляння чути раз-у-раз.

 

Крицький

Завзятий бій!.. І наче дужче все…

Ні, затиха... Тепера чути далі,-

Се ворогів погнали... Наші б’ють!

 

Оксана

Мій господи, коли б мені діждатись!..

 

Грицько

Яка бліда ти, сестро, Боже мій!..

 

Оксана

Дарма... дарма!.. Аби достало сили Діждатися...

 

Крицький

Та діждетесь!.. Ось-ось

Всі вернуться, і пан полковник прийде…

Тоді ми вас мерщій перенесем,

Щоб дома ви були... і лікар буде

Вас гоїти…

 

Оксана

Чом Василя нема?

Так довго вже!..

 

Грицько

Ось чути,- йдуть неначе…

 

Крицький

Уже ідуть, вертаються назад.

 

Козак убігає.

 

Козак

Подужали!.. Ляхів прогнали з міста!

 

Козак 2

(убігає)

З потугою гетьман Петро іде;

Злякавшися, ляхи знімають табор.

 

Оксана

Хвала тобі, мій господи святий!..

Коли б його побачити, то більше

Не треба вже нічого…

 

Крицький

Йде полковник.

 

Коваленко швидко ввіходить і кидається на поміст, за їм кільки козаків стають біля помосту.

 

Коваленко

Голубочко, моя єдина зоре!

 

Нахиляється над Оксаною. Грицько підводиться і стає далі. В сей час ударено за сценою в сурми і виходять збройно й з прапором козаки-дорошенківці, а за їми й кальницькі.

 

Відгуки про книгу Серед бурі - Борис Грінченко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: