Серед бурі - Борис Грінченко
Старовський
Стягніть її!
Білоченко
Не руш! Нехай говоре!
Оксана
Довідалась, що батько мій приходив
Вночі до нас на зраду підмовлять,
І зрадники такі у нас знайшлися:
Ханенкові оддать заприсяглись
Се місто й нас... Найголовніший зрадник
Ось серед вас…
Лясковський
(стріляє на неї з пістоля.)
Мовчатимеш же ти!
Оксана хитається, Коваленко її піддержує. Грицько кидається на поміст до Оксани.
Коваленко
Ой господи!.. Убив її!.. Оксано!..
Оксана
Не вбив іще… Лясковський - зрадник сей,
Був сю ніч там... він з ними умовлявся…
Білоченко
Ізрадник він і душогуб. Візьміть!
В'яжіть його!.. Мерщій!..
Лясковський
Се все брехня! Се вигадки!.. Вона зо злості бреше!
Оксана
Не вигадки... Я чула все сама…
(Показує на Грицька.)
І він те чув…
Грицько
Еге, я чув: се правда!
Все, що вона сказала вам,- було.
Посвідчити прийшов я вам сю зраду,
І на суді ще більше я скажу.
Лясковського стягають з коня, віднімають зброю і крутять назад руки.
Коваленко
Оксаночко, дай рану подивитись.
Оксана
Не треба, ні... нічого, любий мій…
Та тільки я чогось немов не встою…
Падає, але Коваленко й Грицько піддержують її й кладуть на поміст.
Коваленко
Вона вмира, мій господи святий!..
Біжіть мерщій по лікаря... по діда!..
Шукайте крізь - на шанцях і в дому.
Кільки козаків вибігає.
Оксана
Та ні-бо, ні!.. Я не вмираю... Сили
Чогось нема...
Лясковський
Зв'язали ви мене...
Коли вже так, то й їх в'яжіть зо мною,-
Хоружого й суддю,- бо і вони
У справі тій були…
Старовський
Брехня!
Жилинський
Неправда!
Лясковський
Ні, правда все!.. В'яжіть, щоб не втекли.
Білоченко
Суд розбере! А поки- всіх зв’язати!
Старовського й Жилинського в'яжуть, забираючи в їх зброю. Два козаки - вбігають.
Козак 1
Ляхи! Ляхи!.. На шанці лізуть... б’ють...
Козак 2
Хтось одімкнув малую браму, вперлись…
У брамі бій... вже сили не стає…
Білоченко
Полковнику, твоє на шанцях місце!
Коваленко
Ви ж бачите - не можу: умира.
Як я її самую тут покину?..
Білоченко
А вороги як візьмуть місто - всі
Тоді вмремо... Забув свою повинність!
Оксана
Іди, іди!.. Я не умру, діждуся…
Повинен ти оборонити всіх…
Ще козак убігає.
Козак З
Пробилися вже вороги у браму.
Коваленко
Прости мене, кохана,- я піду.
(До Грицька.)
Доглянь її ти, брате, поки справлюсь.
Припадає до Оксани, цілуючи її, і зараз устає. Під голову Оксані підкладають жупан.
Пан писар тут зостанеться нехай
І береже, аж поки я вернуся…
Гей, шаблю дай!
Йому подають кільки шабель, він бере першу.
До бою, лицарі!
Вибігає з шаблею, за їм козаки. Лясковського, Старовського та Жилинського виводять. Оксана на помості лежить, біля неї Грицько, писар теж на помості стоїть трохи віддалік. Збройні козаки круг помосту.
Спершу тихо, тоді чути стріляння, бойовий гук і галас. Увесь час він то притихає трохи, то більшає.
Оксана
Як б'ються там... О господи єдиний!
Подай ти їм подужать ворогів!..
Крицький
Подужають,- адже ж бо там полковник…
Грицько
Сестриченько, де вражено тебе?
Оксана
У груди... ой!..
Грицько
Чому не можу взяти
Я кулю сю до себе в тіло,- хай
Умер би я, а ти була б здорова.
Оксана
Я дякую, мій братіку, тобі...
Як дуже враз у грудях заболіло.
Крицький
Перенести б додому пані,- там
Оглядіти і рану можна буде.
Оксана
Ой ні, мене вже не займайте ви…
Я хочу тут... Його я тут діждуся…
Змовкають. Стріляння чути раз-у-раз.
Крицький
Завзятий бій!.. І наче дужче все…
Ні, затиха... Тепера чути далі,-
Се ворогів погнали... Наші б’ють!
Оксана
Мій господи, коли б мені діждатись!..
Грицько
Яка бліда ти, сестро, Боже мій!..
Оксана
Дарма... дарма!.. Аби достало сили Діждатися...
Крицький
Та діждетесь!.. Ось-ось
Всі вернуться, і пан полковник прийде…
Тоді ми вас мерщій перенесем,
Щоб дома ви були... і лікар буде
Вас гоїти…
Оксана
Чом Василя нема?
Так довго вже!..
Грицько
Ось чути,- йдуть неначе…
Крицький
Уже ідуть, вертаються назад.
Козак убігає.
Козак
Подужали!.. Ляхів прогнали з міста!
Козак 2
(убігає)
З потугою гетьман Петро іде;
Злякавшися, ляхи знімають табор.
Оксана
Хвала тобі, мій господи святий!..
Коли б його побачити, то більше
Не треба вже нічого…
Крицький
Йде полковник.
Коваленко швидко ввіходить і кидається на поміст, за їм кільки козаків стають біля помосту.
Коваленко
Голубочко, моя єдина зоре!
Нахиляється над Оксаною. Грицько підводиться і стає далі. В сей час ударено за сценою в сурми і виходять збройно й з прапором козаки-дорошенківці, а за їми й кальницькі.