Остання ніч - Бердник Олесь

Світає. Чути кроки сторожі. Кати опускаються вниз сходами, одягають Джордано в балахон ганьби, на якому намальовано фігури чортів та драконів. На голову йому насувають блазнівський ковпак. Джордано спокійно витримує наругу. Його погляд — десь понад головами катів.
Джордано виводять із в’язниці. Біснується юрма, ченці й фанатики опльовують його, кидають на нього всяку гидь, паліччя.
На небі поволі згасають зірки.
ДЖОРДАНО (з мукою).
О, зачекайте, ясні, не зникайте!
Ще небагато, і мине цей сон…
Я вже готовий! Лиш відкрити браму…
Я йду до вас! Благаю — підождіть!..
Виходить на ешафот. Кат прив’язує його до стовпа. З юрби з’являється Інквізитор.
ІНКВІЗИТОР.
Джордано! Схаменися — і вогонь
Не спалахне. І ти одержиш волю!
Джордано мовчить
ІНКВІЗИТОР.
Одна лиш мить — і вже тебе не буде!
ДЖОРДАНО (гордо).
Одна лиш мить — і жадана свободи
Мені відкриє браму вогняну!
Інквізитор дає знак. Спалахує вогонь, реве юрма. Ченці подають Джордано хреста для поцілунку. Він одвертається і дивиться в небо, на останню яскраву зірку.
ДЖОРДАНО.
Цей чорний знак від мене заберіть!
Він ясний безмір хижо перекреслив!
Мій знак — вогонь Кохання і безсмертя!
Прокиньтесь, люди, мужні і безстрашні!
Далекі браття! Я іду до вас…
О, болісне і радісне багаття…
Пали! Пали!
Вогонь гримить, вирує, співає урочисто і накривав всю постать Джордано. Юрба німує
1970 р.