Чорний блиск - Черкасенко Спиридон

Ні... де ж воно?.. То шумить очерет над річкою, плюскотять хвильки, цілуючи білий пісковатий берег, зітхає зозуля в лузі... Він у воді... поринає глибше, глибше... Дно... тиша... спокій... Нічого немає довкола, опріч води... немає й його... зосталась тільки сама свідомість, саме "я"...

Вітер дужчає й крутить снігом... Пікапа хропе й дрімає...

— Ей, рукоятчик!..[6] Хто на породі?[7]

Із будинку вийшов на вал сердитий штейгер в шинелі з піднятим смушковим коміром.

— Лаврін Сердешний, ваше благородіє!

— Де ж він, с... син?.. Ей, ти, Сердешний!

Тихо... Штейгер іде на спотич по рейках, підходить до шкапи, котра тихо рже, почувши людину.

— Ти! спиш?.. ей! Иш, економію завів! Чуєш?.. Підводься та підтягай вагончики! — кричить над вухо старому штейгер і сіпа його за плече.— От іроди!.. І як воно спить на отакім собачім холоді?.. Чуєш?., чи тобі позакладало?!

Тихо, ні звуку, тільки вітер гудить...

— Та він замерз, чорт старий!.. Ей, хто там? Люде!.. Бач, не знайшов іншого місця пропасти, собака!..

Це була остання подяка старому за його працю...

[1] На-гора — з шахти нагору.— Приміт. авт.

[2] Забойщик — шахтар, що рубає вугілля.— Приміт. авт.

[3] Упряжка — день праці, упряжечно-поденно.— Приміт. авт.

[4] Стойка — дубова підпора.— Приміт. авт.

[5] Кайло — знаряддя, котрим шахтарі рубають вугілля.— Приміт. авт.

[6] Рукоятчик — шахтар, котрий зверху, біля ствола, доглядає за спусканням та підійманням кліток, а також лічить, скільки робітників спускається в шахту і, скільки вагончиків вугілля підіймається з шахти нагору.— Приміт. авт.

[7] Порода — глей; хто на породі? — хто на глею? — Приміт. авт.