Знак на стіні - Багмут Іван

Кожен з них щось промимрив своїй матері про стінну газету, і все закінчилось благополучно.

Ранком Сергіїв батько кинувся дзвонити по телефону, але виявилося, що апарат не дає гудків. Тоді батько пішов до сусідів, щоб подзвонити на АТС і викликати монтера, але побачив, що на площадці біля квартири номер сорок монтери вже колупали стіну, шукаючи пошкодження телефонного кабеля. Сергій, Ідучи в школу, не звернув на них уваги і тільки подивився, чи не стерто написа на стіні. Ні, напис був цілий.

Повертаючись із школи, він знову побачив монтерів, дуже сердитих, бо вони, розколупавши півстіни, ніяк не могли знайти, де саме пошкоджено кабель. Кербуд стояв біля них і лаявся, що вони засмітили сходи, а ті пропонували кербудові самому знайти пошкодження, коли він такий розумний. Тільки о дванадцятій ночі вони закінчили роботу і попросили у Сергієвої матері віника, щоб замести набиту цеглу і штукатурку.

Наступний день була неділя. Напис на стіні хтось зітер, і більше він уже не з'являвся.

Рада піонерської дружини перестала цікавитися цим питанням, оскільки ніхто не порушував постанови. Але Сергій і Петро з турботою спостерігали, що інженер із сорокової квартири ходить, як і раніше, на завод і ввечері спокійно повертається додому.

— Значить, він не шпигун...— розчаровано сказав Петро.

— Напис на стіні — це не доказ шпигунства,— відповів Сергій, який, видно, немало думав над цим.— Треба спочатку довести, що він зробив злочин, а потім уже арештовувати. Ну, що ж!.. Відмовились від нашої допомоги, а без нас нічого й не вийшло...— і він глибоко зітхнув.

Але через місяць чи півтора після нічної пригоди Сергій, ідучи ранком до школи, побачив на дверях квартири номер сорок велику сургучну печатку, а коли повернувся з уроків, почув, що інженера, який жив у квартирі сам, арештовано, і тому квартира запечатана. Всі в дворі дивувалися, що такий скромний, неп'ющий, ввічливий чоловік, виявилося, був небезпечною людиною. Але Сергій і Петро знали, в чому справа, і тільки всміхалися один до одного.

Минуло ще місяців зо два, і на збори піонерської дружини несподівано прийшов знайомий хлопцям майор і передав Сергієві і Петрові подяку за допомогу у викритті шпигунської зграї.

— Шпигуни,— сказав майор,— знайшли дуже зручний спосіб зв'язку — писати про годину і місце зустрічі на стінах. Останній напис "Надійка дурепа тринадцятого розряду" означав: "Надійка" — неділя, "тринадцятий розряд" — одночасно і тринадцята година і тринадцятий магазин. Словом, напис сповіщав: "Зустріч у неділю в магазині номер тринадцять о тринадцятій годині". Оскільки інженер у будні бував зайнятий, він призначав побачення переважно на неділю, ось чому найбільше образ припадало бідолашній Надійці. Бачите, товариші, шпигуни скористалися з того, що ви пишете на стінах, тобто з вашої некультурності, з вашої невихованості. Цікаво, між іншим, виходить: коли ми робимо щось погане, то воно завжди йде на користь нашим ворогам.

Майор зробив маленьку паузу і продовжував:

— А коли ви взялися за розум і зрозуміли, що бруднити стіни — погана звичка, так відразу їхній умовний знак лишився голий і шпигунів викрили.

Майор замовк, а всі сиділи, затаївши подих, чекаючи, що він розповідатиме далі.

— Ну, що ж? Все? — сказав майор.

— А ви взнали, хто читав напис? — спитав Сергій.

— Безперечно,— відповів майор.

— А як?

— Про це ми не розповідаємо,— засміявся майор. Він кілька секунд помовчав, потім махнув рукою і додав: — Ну, добре, розкажу... Ви свою обіцянку "допомагати" виконали чесно, не заважали нам, то і я виконаю свою — розповім, як ловили. Пам'ятаєте, в вашому під'їзді ремонтували телефон? — звернувся він до Сергія.— Так оті телефоністи не тільки знайшли пошкодження, а її сфотографували всіх, хто заходив у ваш під'їзд на четвертий поверх. Це було в суботу. А в неділю о тринадцятій годині ми побачили і сфотографували того, кому інженер з сорокової квартири дав папіросу в магазині номер тринадцять. Ми почали розплутувати клубочок далі і помітили, що брудпа жебрачка, яку ми сфотографували в вашому будинку в суботу, появляється інколи в будинку, де живе той, кому інженер дав тоді папіросу. Ну, це вже техніка... Словом, ми спіймали всю зграю, і тепер ви, сподіваюсь, не бачите в своєму будинку і тієї жебрачки, яка була зв'язковою шпигунів. Дозвольте на цьому закінчити і звернутися до вас з закликом:

— Будьте пильні!

Піонери підтримали його слова гучними оплесками.