Принцеса Іванна - Нестайко Всеволод

На цьому ви й зіграєте. От вам чарівні люстерко і гребінець. Будьте з Бабою Ягою якомога ніжніші, лагідніші й водночас використайте ці предмети для знищення злих чарів Баби Яги. Зробіть так, щоб вона взяла до рук гребінця й люстерко — їх сила здолає злі чари старої. Та будьте пильні. Якщо Баба Яга викриє ваш задум, то завиграшки знищить вас!

Мудрець Розуман простягнув Принцесі гребінця й люстерко.

— Ідіть і нікуди не звертайте, невдовзі ви зустрінете двох хлопців-чарівників.

Вони допоможуть вам у скруті, стануть справжніми друзями. Щасти, Іванно!

Не бійтесь, я пильно стежитиму за вами і, в разі потреби, допоможу.

По цих словах Розуман зник.

А Принцеса Іванна пішла далі.

Розділ п’ятий

в якому з’являються юні чарівники Лесик Веселесик і Андрійко Фантазер. Слова Мудреця справджуються

Вони з’явилися так несподівано і раптово, наче з-під землі виросли. Ще мить тому дорога була безлюдною, порожньою, аж ось…

Принцеса дуже здивувалася, коли раптом перед нею з’явилися двоє хлопців. Один усміхнений, дивакуватий, в яскравому, наче клоунському, костюмі. Другий теж наче циркач, тільки схожий на фокусника, ілюзіоніста — в циліндрі, загадковий, замріяний.

Він першим і привітався.

— Здрастуйте, Принцесо!

— Здоровенькі були! — весело підхопив "клоун".

"Звідки вони знають, що я Принцеса?" — подумала Іванна.

Дівчина чемно привіталася:

— Здрастуйте, панове! А хто ви такі будете?

— Ми — чарівники, — відрекомендувався "клоун". Мене звуть Лесик Веселесик. Я своїми жартами всіх веселю.

— А я — Андрійко Фантазер. Все, що я собі уявляю, одразу з’являється, — представився другий.

— Так не буває, — заперечила Принцеса, — навіть у казках!

— Не вірите, то зараз перевіримо.

Фокусник змахнув циліндром, і враз…

Враз дорога зникла. Принцеса опинилася у величезній залі з високою стелею, блакитною як небо. Грала музика, в залі кружляли в танці дами і кавалери в розкішних убраннях, яких Іванна ніколи не бачила на балах у своєму королівстві.

Біля неї з’явився красень Принц. Він вклонився.

— Дозвольте, Принцесо, запросити вас на тур вальсу. Будь ласка!

Принц промовив це з таким жагучим благанням, що дівчина не змогла відмовити йому, і тільки кивнула на знак згоди. Він поклав руку на її талію, і вони закружляли у вальсі. Аж раптом зникли всі дами й кавалери. У залі танцювали тільки Принцеса з Принцом.

— Хто ви такий, як вас звати? — тремтливим од хвилювання голосом спитала Принцеса.

— Я — принц Орландо.

Та більше він нічого не встиг розповісти про себе. Раптом все зникло. Принцеса знову стояла посеред дороги, а біля неї — юні чарівники.

— Впевнилися? — запитав Андрійко Фантазер.

— Так-так! Пробачте, пробачте! А куди ви йдете?

— Туди, куди й ви, — хором відповіли обидва. — На Казкове Телебачення.

— Так, я йду туди, — сказала Принцеса. Мені повідомили, що Казкове Телебачення захопила Баба Яга. Вона заборонила всі хороші передачі, влаштувала своє телебачення і показує по каналу "Бабах-Бабах" самі бойовики. Там суцільні погоні, стрілянина, бійки й убивства. Навіть у мультиках ллється кров! Мені про це розповіла Фея Книжана. Треба негайно рятувати наше Казкове Телебачення. Пропоную піти разом. Тільки ви мені не заважайте, будь ласка!

І вони пішли до гори, на якій здіймалася вежа Казкового Телебачення.

Розділ шостий

в якому Принцеса рятує Казкове Телебачення

І от перед ними будівля Казкового Телебачення.

Баба Яга щойно змінила вивіску. Замість "Казкове Телебачення" повісила вивіску "Казкове Телебабачення"

— Щось погано тримається, весь час падає — скрушно мовила Баба Яга. І пританцьовуючи, накульгуючи на кістяну ногу, заспівала:

Моє телебабачення

Велике має значення

Для виховання у дітей

Жорстокості і злості.

Мої постійні гості,

Мої кохані діти, —

Розбійники й бандити.

Щоб діти не сміялися,

А плакали й боялися.

Бабах-бабах! —

На глядачів Наводжу страх!

Аж раптом увійшла Принцеса. Вона була сама, Лесик Веселесик і Андрійко Фантазер сховалися за рогом будинку. Принцеса підійшла до Баби Яги і лагідно звернулася до неї:

— Щось у вас, бабусю, волосся скуйовджене. Можна, я вас причешу?

— Хто ти така? — спитала Баба Яга.

— Я в перукарні працюю, жінкам і дівчатам гарні зачіски роблю, красу наводжу.

— Мені ще ніхто в житті краси не наводив, — зітхнула Баба Яга. — Я взагалі не звикла, щоб мені хтось допомагав.

— То візьміть, — сказала Принцеса, — оці люстерко і гребінець. Подивіться на себе, причешіться.

— Що ж, давай, — зраділа Баба Яга, — спробую сама причепуритися.

Вона взяла в руки люстерко, гребінця — і враз затремтіла, скрикнула.

— Ой! Що це зі мною? Я пропадаю! Зникає моя чарівна сила!

Баба Яга тихо опустилася долі й лягла горілиць, схрестивши на грудях руки. І важко зітхнула. Це був її останній подих.

— Ой! — заголосила Принцеса. — Здається, я передала куті меду. Вона померла! А я ж не хотіла нікого вбивати!

І Принцеса заплакала.

У цей час з-за рогу будинку Казкового Телебачення вибігли Лесик Веселесик і Андрійко Фантазер.

— Що тут трапилось? Чого ви плачете, Принцесо? — в один голос вигукнули вони.

— Баба Яга померла… Це я винна. А я ж ніколи нікому не бажала смерті! Я тільки за допомогою чарівних сил забрала у неї злу чаклунську силу.

— Ну, Принцесо, якщо Баба Яга тепер не має злої чаклунської сили, ми можемо її оживити! — вигукнув Андрійко Фантазер. Тільки й ви нам допоможіть. Для оживлення треба не менше трьох людей, які цього хочуть. Такий чарівний закон. Повторюйте за мною:

— Уявляємо! Уявляємо! Оживляємо! Оживляємо!

Після того як вони втрьох проказали ці слова, Баба Яга розплющила очі й зітхнула. Хоча яка вона тепер Баба Яга? Свою злу чаклунську силу вона втратила і стала просто Бабусею.

— Ой! Я ожила! Тільки чогось сумління мене гризе. Щось я погане робила! Комусь зло чинила! Прошу вибачення!

— Вибачення ваше приймаємо, — сказала Принцеса. — Адже ви вже не володієте злими чарами, тому й Казковому Телебаченню не зашкодите.

І тут усі побачили, що вивіска "Казкове Телебабачення" зникла, а натомість яскравими кольоровими літерами засяяло "Казкове Телебачення".

— Ну от! — сказав Лесик Веселесик. — Тепер можна братися до роботи. Ану, Андрійку, зроби так, щоб негайно з’явилася Фея Книжана!

— Нема питань, — усміхнувся Андрійко Фантазер, — вже уявляю. Вже негайно викликаю!

І тут перед нашими героями постала Фея Книжана, усміхнена й радісна.

— Ой, як прекрасно! Тепер я можу готувати телепередачу "Світ книжковий — Світ казковий". І діти знову побачать на екранах своїх улюблених героїв: і лікаря Айболитя, і Алісу з Країни Чудес, і Пеппі Довгупанчоху, і Карлсона, що живе на даху, і Івасика Телесика, і Котигорошка, і багатьох інших героїв всесвітньо відомих казок та казкових повістей. А скільки веселих мультиків ми покажемо — адже діти так люблять саме мультики! Іще я розповім дітям про чудові книжки, які чекають на своїх читачів, щоб принести їм багато хвилювань і радості водночас.

— А ми, — сказав Лесик Веселесик, — разом з Андрійком Фантазером організуємо дітям чудовий телевізійний концерт з артистами цирку, а також незвичайні дитячі конкурси.

— Може і мені вдасться, — додала Принцеса, — вмовити мого друга, Мудреця Розумана, щоб він у пізнавальних передачах розповідав дітям щось незвичайне про рослини і тварин.

— А можна і мені взяти участь у якійсь передачі? — тихенько спитала Бабуся. — Хоча б у передачі "На добраніч, діти!"

— Авжеж! Авжеж! Різні веселі казочки розповідатимете, — усміхнувся Лесик Веселесик.

— А може, й ви, Принцесо, якусь передачу про незвичайні

пригоди і небезпеки приготуєте? — запитала Фея Книжана.

— Ні! — сказала Принцеса. У мене своя програма дій. Теж з пригодами і небезпеками пов’язана.

— Ну, тоді нехай вам щастить! — побажав Іванні Андрійко Фантазер. Принцеса попрощалася з усіма, а Бабусю навіть ніжно поцілувала.

І пішла…

Розділ сьомий

в якому відбуваються події, дуже страшні й небезпечні для Принцеси, але все закінчується добре

Та довелося Принцесі зупинитися. Вона стояла й розгублено роззиралася: куди йти? в який бік? Де Орландія? Уважно прислухалася, чи не чути голосу Мудреця Розумана.

Аж раптом налетіла така величезна зграя воронів-круків, що аж сонце собою затулила. Від зграї відокремився великий ворон, спустився на землю і враз обернувся на кремезного чолов’ягу в чорному однострої. Але замість носа в нього залишився величезний воронячий дзьоб.

— Пр-р-р-ивіт, прекра-красна Пр-р-ринцесо! — прокаркав чоловік-ворон. — Чекаєш свого Мудреця Розумана? Не з’явиться він, ми його в полон захопили, у Воронячий Ліс забрали і бородою до дерева прив’язали — не відв’яжеться. Дуже він балакучий, той Мудрець. Надто багато знає, нам заважає… А ти мені, кра-красуне, подобаєшся. Коли орландців переможемо, чарівну квітку, Жоржину-Веселину, знищимо, я на тобі оженюся. Будеш дружиною Каркарона. Буде на тобі чорна вороняча корона!

Принцеса з жахом слухала його, а тоді — де й сили взялися — схопила обома руками Каркарона за воронячого дзьоба і вигукнула:

— Не бути цьому ніколи!

І враз Каркарон знову обернувся на ворона, змахнув крильми і знявся в небо разом з Іванною. Він летів за чорною воронячою зграєю.

Каркарон міцно тримав пазурами Принцесу, а вона щосили стискала руками його дзьоба, не даючи навіть каркнути.

Аж долетіли вони до Синіх Гір Орландії.

Під горою точився запеклий бій. Ворони-круки обернулися на вояків-каркаронців у шоломах із воронячими головами, і напали на лицарів-орландців, на чолі яких стояв Принц Орландо. Всі орландці були в шоломах, прикрашених золотими орлиними головами. Вони відчайдушно обороняли свою країну. От-от орландці здолають чорне вороняче військо!

Аж раптом каркаронці знов обернулися на воронів-круків і полетіли геть, визнаючи свою поразку. Розлютований Каркарон випустив з пазурів Принцесу. Іванна впала і знепритомніла, а коли прийшла до тями, то була вже в обіймах Принца Орландо.

Він підхопив її на руки й ніжно пригорнув до себе. Принц і Принцеса дивились одне на одного так, як дивляться тільки закохані. Вони мовчали, та погляди їхні були красномовніші за будь-які слова. Потім сталося те, що завжди трапляється у таких випадках, — вуста їхні злилися в палкому поцілунку.

Розділ восьмий

останній, який за звичаєм більшості хороших казок закінчується весіллям і добрими діяннями

Принц Орландо легко — наче в нього виросли крила — поніс Іванну високо в гори, на Орлину полонину, де височів Королівський Палац.