Спалах у небі - Бережний Василь

Хіба він може спокійно жити, коли вона… не живе?

Удвох вони надумали повернути до життя А-Я: хай і вона буде свідком тріумфу. Готувалися до цього в глибокій таємниці: вивчили електронну апаратуру, яка контролювала камеру П-654, зібрали всі відомості, не-обхідні для цієї операції, роздобули навіть шифр, підкоряючись якому Контрольна Установка відімкне двері камери. Домовились: Р-Ч зайде до камери, щоб на власні очі бачити, як проходитиме процес оживлення, а його друг чергуватиме в залі Мудрості, щоб дати команду про енергетичне постачання.

Минав час, планета, до якої наближався корабель, збільшувалась в розмірах, росла на очах. На екрані вже добре було видно її фази, блакитну газову оболонку і срібно-білого супутника неподалік.

Друзі розсталися біля екрана Внутрішнього Зв’язку. Р-Ч приклав долоню до правої половини грудей сво-го товариша, а той свою притулив до нього — звичайне прощання.

— Як тільки я кивну, відразу вмикай! — наказав Р-Ч, відсмикнув руку, наче серце товариша припекло долоню, і, не оглядаючись, пішов із залу.

Через кілька хвилин на екрані з’явилося його обличчя. Деякий час голова його була непорушна, ніби хлопець вагався. А потім — кивок. Товариш не гаючись заклав невеличку картку в програмний пристрій Енергетичного Ланцюга. То був наказ спрямувати енергію на об’єкти камери П-654.

…Мати лежала в прозорому саркофазі — чорне одіяння, бліде лице, заплющені очі. В кришталеву тишу камери тонюсінькими прожилками проникло дзижчання: запрацювали численні пристрої Контрольної Устано-вки, щоб повернути життя А-Я!

Довго стояв Р-Ч, пронизуючи поглядом саркофаг. Були хвилини, коли на нього находили сумніви і серце стискував страх. А що, як вони чогось не передбачили?.. Та ось нарешті ворухнулися повіки, обличчя пороже-віло, сіпнулась рука… Ну, прокидайся, прокидайся ж, мамо!

А-Я розплющила очі. Наче зі сну, вона дивилася і нічого не бачила.

— Це я, твій син! — кинувся до неї Р-Ч, простягаючи руки. — Здрастуй, здрастуй, мамо!..

Люди Землі побачили в небі дивовижний спалах.

ПІСЛЯМОВА АВТОРА

А точніше сказати — співавтора. Бо це оповідання — наслідок обробки записів електронної машини. Щоб усе пояс-нити, наведу уривок із листа, якого я одержав минулої осені від групи студентів-ентузіастів:

"Вам, певне, відомо, що й досі в район вибуху так званого "Тунгуського метеорита" їздять численні експедиції, над-то студентські. Допитливих не задовольняють дотеперішні гіпотези, які пробують пояснити таємниче явище, що спостеріга-лося в районі річки Тунгуски в 1908 році… Метеорит?.. Так досі й не виявлено жодного грама космічної речовини. Кора-бель марсіан?.. Але чому марсіани не роблять нової спроби контакту?.. Комета?.. Тоді б її наближення неодмінно помітили тодішні численні обсерваторії!.. Промінь лазера, як сигнал від інших цивілізацій? Це припущення також не витримує крити-ки, бо коли б зіткнення світлових променів з атмосферою Землі супроводжувалось вибухами, то Сонце робило б на нашій планеті такий гармидер, що нові гіпотези довелося б обмірковувати лише вночі…

Отож і наша студентська експедиція покружляла по славнозвісних місцях, досліджувала вивали лісу, брала зразки мінералів і т. п. Серед них трапився нам якийсь легенький потемнілий камінчик. Спочатку ми й уваги на нього особливої не звернули. А потім, коли почали аналізувати, — шерехуватий той об’єкт поставив нас у тупик: ніхто не міг визначити його природи. Виявилося пізніше, що то невідомо звідки занесений блок пам’яті.

Електронна машина по-своєму розшифрувала знаки, записані в тому блоці пам’яті. Надсилаємо уривчастий і досить хаотичний текст, підготовлений електронною машиною…

Наступного літа ми знову вирушимо на Тунгуску. Можливо, пощастить знайти ще хоч кубічний сантиметр блоку пам’яті з антигалактики. Невже під час катастрофи вцілів лише один-єдиний осколок?

Якщо знайдемо, сповістимо".

Якщо знайдемо… Це взагалі дивина, що вцілів шматочок, який до вибуху складався з антиречовини. Адже в процесі анігіляції всі позитрони, антипротони і антинейтрони мусили 6 перетворитися на світло! Але осколо-чок лишився… Чим пояснити це? У тексті сказано про своєрідну перезарядку атомів — може,’ в цьому й розгадка?..