Пригоди бравого вояка Швейка - Ярослав Гашек

на попередній сто шістдесятій сторінці шукати слово «Sache». Прошу, панове! Вперше слово «Sache» знаходимо на сторінці сто шістдесятій, у порядку речень воно є п’ятдесят друге. Отже, на протилежній сто шістдесят першій сторінці відрахуємо п’ятдесят дві літери згори. Зверніть увагу, що це «А». Наступне слово у депеші «mit». На сторінці сто шістдесятій це сьоме слово, воно відповідає сьомій літері на сторінці сто шістдесят першій, літері «u». Далі йде «uns», це - будь ласка, уважно слідкуйте за мною,- вісімдесят восьме слово. Воно відповідає вісімдесят восьмій літері на протилежній сторінці, або інакше - літері «f». Ми таким чином склали слово «auf». І так продовжуємо, аж поки розшифруємо наказ: «На висоті двісті двадцать вісім направити кулеметний вогонь ліворуч». Надзвичайно хитро придумано, панове. Все дуже просто і разом з тим неможливо розшифрувати без ключа - сто шістдесят першої сторінки книги Людвіга Ганггофера «Die Sünder der Väter».

Всі мовчки переглядали злощасні сторінки і серйозно над ними замислилися. Якусь хвилину панувала тиша, аж нараз кадет Біглер стурбовано вигукнув:

- Herr Hauptmann, ich melde gehorsam: Jesus Maria! Es stimmt nicht! 362

І справді, виходило щось дуже загадкове.

Хоч як усі намагалися, ніхто, крім капітана Сагнера, не знайшов на сторінці сто шістдесятій потрібних слів, а на протилежній, сто шістесят першій сторінці, якою починався ключ, відповідних літер.

- Meine Herren! - почав заникуватися капітан Сагнер, коли переконався, що розпачливий вигук кадета Біглера відповідає правді.- Що ж це таке трапилося? В моєму «Die Sünden der Väter» Ганггофера є, а у вашому немає?

- Дозвольте, пане капітане,- знову промовив кадет Біглер,- насмілюся звернути увагу вашу на те, що роман Людвіга Ганггофера у двох томах. Будь ласка, погляньте на титульну сторінку і переконаєтеся, що це роман у двох томах. У нас перший том, а у вас - другий,- провадив прискіпливий кадет Біглер.- Адже ясно як божий день, що наші сто шістдесята і сто шістдесят перша сторінки не відповідають вашим. У нас зовсім інший текст. Перше слово розшифрованої телеграми повинно бути «auf», а в нас вийшло «Heu». 363

Тепер усім стало ясно, що Біглер не такий уже й дурень.

- Я одержав другий том у штабі бригади,- сказав капітан Сагнер.- Очевидно, тут сталася якась помилка. Пан полковник замовив для вас перший том. Здається,- казав він так, немовби для нього все було ясно і зрозуміло ще до того, як він почав свою лекцію про надзвичайно простий спосіб шифрування,- в штабі бригади щось переплутали. Полк не повідомили, що йдеться про другий том, і тому так вийшло.

Кадет Біглер тим часом переможно поглядав на всіх. Поручник Дуб пошепки сказав надпоручникові Лукашеві, що «Чорногузове крило з риб’ячим хвостом» здорово проїхалося по Сагнеру, краще вже й не можна.

- Дивний випадок, панове,- знову заговорив капітан Сагнер, зав’язуючи розмову, щоб якось порушити неприємну тишу.- В бригадній канцелярії сидять обмежені люди.

- Насмілюся зауважити,- ще раз вискочив невтомний кадет Біглер, якому захотілося похвалитися своєю мудрістю,- такі речі суто секретного характеру не повинні були з дивізії надходити через канцелярію бригади. Інформації, що стосуються найбільш секретних справ армійського корпусу, треба передавати строго секретним циркуляром лише командирам дивізій, бригад і полків. Я знаю системи шифрів, якими користувалися під час воєн за Сардінію і Савойю, 364 під час англо-французької облоги Севастополя, під час «боксерського повстання» в Китаї і за останньої російсько-японської війни. Всі системи передавались...

- Нас це турбує, як торішній сніг, кадете Біглере,- сказав капітан Сагнер з виразом невдоволення і презирства.- Безсумнівне одне: система, про яку ми говорили і яку я вам тут пояснював, це не тільки одна з найкращих, але, можемо сміливо сказати, й одна з неперевершених. Хай тепер зашмарканці з усіх відділів контррозвідки ворожих штабів не тратять дарма сили. Вони здохнуть, а не прочитають нашого шифру. Це щось зовсім нове. Таких шифрів іще ніколи не бувало.

Наполегливий кадет Біглер багатозначно кашлянув.

- Насмілюсь, пане капітане,- сказав він,- звернути вашу увагу на книжку Керікгоффа про військове шифрування. Цю книжку кожен може замовити у видавництві «Військова енциклопедія». Там, пане капітане, докладнісінько описано метод, про який ви нам розповідали. Винахідником його був полковник Кірхер, він служив за Наполеона Першого в саксонських військах. Метод шифрування словами - це метод Кірхера, пане капітане. Кожне слово телеграми розшифровується на протилежній сторінці ключа. Метод був удосконалений поручником Флейснером у його книжці «Handbuch der militärischen Kryptographie», 365 яку кожен може собі купити у видавництві Військової академії у Вінер-Нейштадті. Будь ласка, пане капітане.- Кадет Біглер сягнув до валізки, витяг звідти книжку, про яку щойно говорив, і вів далі: - Флейснер подає цей самий приклад. Ви всі можете в цьому переконатися. Ось він:

Телеграма: «Auf der Kote 228 Maschinengewehrfeuer linksrichten».

Ключ: Ludwig Ganghofer «Die Sünder der Väter». Zweiter Band.

А тепер, прошу, погляньте далі. Шифр «Sache - mit - uns - das - wir - aufsehen - in - die - versprachen - die - Martha...» і так далі. Точнісінько, як ми чули хвилину тому.

Хто міг заперечити? Шмаркате «Чорногузове крило з риб’ячим хвостом» мало рацію.

В штабі армії хтось із панів генералів полегшив собі роботу. Розгорнув книгу Флейснера про військове шифрування, і справа готова.

Під час цієї розмови надпоручник Лукаш намагався подолати якесь душевне хвилювання. Кусав губи, хотів щось сказати, але врешті почав говорити зовсім не те, що збирався.

- Не треба сприймати це так трагічно,- сказав він якось на диво нерішуче,- за час нашого перебування в таборі у Бруку-на-Лейті вже змінилося кілька систем шифрування депеш. Поки ми приїдемо на фронт, туди надішлють нові системи, але, я думаю, на фронті не буде коли бавитися розв’язуванням таких криптограм. Поки хтось із нас розв’язував би такий шифрований взірець, від роти, батальйону або бригади не залишилося б і сліду. Практичного значення це не має.

Капітан Сагнер дуже неохоче притакнув головою.

- На практиці,- зазначив він,- принаймні з мого досвіду із сербського фронту, ніхто не мав часу розв’язувати шифри. Не скажу, щоб шифри не мали значення під час тривалого перебування в окопах, коли закопуємось у землю й чекаємо. А що шифри міняються, це також