Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці - Старицький М. П.

Дмитро (ускочив у хату з собакою). Ось, хлопці, дівчата ще свою коляду забули!

Сміх.

Парубки. Чому ж ви за хвіст не держали?

Дівчата. Почепіть собі на шию!

Дмитро. Та візьміть же котора! Бачите, як скигле!

Дівчата. Геть, геть! К бісу!

Степанида. Та винеси його надвір. От шибеник!

Дмитро. Ходім, цюцю! Бач, і твої родичі тебе цураються!

Маруся. От проклятий! Тривай же! (Випиха.)

Хома. Пийте, братці, пийте! Ще два відра ставлю!

Усі. Спасибі! От пан Хома так справив Меланку!

Хома. Хто б побіг за горілкою?

Дмитро. За цим і я можу! (Бере гроші й біжить.)

Ті ж без Дмитра.

1-й парубок. А хто хоче в орлянку?

Дехто. Давай, давай!

На однім кінці сцени збирається невеличка купка; чути голоси: «Орел!», «Решка!». Деякі пари тихо розмовляють.

Грицько (до Галини). Не віриш хіба, що ти мені люба?

Галина. Не дратуй мене, Грицю!

Грицько. Чому?

Галина. Бо ти смієшся, а мені... (Говорить тихо.)

Маруся. А що ж ви, сестрички, поснули? Давайте танцювати, співати... Мені так весело! А що, Хомо, будуть музики?

Хома. Будуть, будуть, моя ясочко!

Маруся. Ох, і потанцюю ж я! З ким би ж з вами, парубки-козаки, піти горлиці?

Голоси. Зі мною! Зі мною!

Степанида. А мене й забули?!

Дехто. Не забудемо!

Маруся (підбіга до столу). Та годі вам грати! Уже й почали! (Змішує.)

Хома (до Потапа). І як ти йому змовчав за клепку?

Потап. Пожди! Знатиме!

Грицько. Галино, Галино! Утни мені якої веселої!

Дівчата. Визволи!

Галина (співа й пританцьовує).

На вулиці скрипка грає,

Бас гуде, виграває;

Мене мати не пускає

На вулицю погулять…

Хома теж пританцьовує, більше біля Марусі.

Ті ж і Дмитро з барилом; за ним музики.

Дмитро. Розступіться! Дорогу, дорогу! (Співа.)

Ой дівчина-горлиця

До козака горнеться;

{А козак, як орел,

Як побачив, так і вмер.} Bis

А цур же тій горлиці,

Коли лихо коїться:

{Краще мила така -

Звеселить козака!} Bis

Ой дівчата-зрадоньки,

Нема у вас правдоньки,

{А у цім же добрі

Уся правда на дні!} Bis

Всі пританцьовують: ліворуч Грицько з Галиною, праворуч Маруся з Потапом, просто всі другі.

Хома. Ех, гуляй, душа! Рубай метелиці!

Усі. Метелиці! Метелиці! (Приспівують і беруться за руки.)

Ой надворі метелиця,

Чому старий не жениться?

Як же йому женитися,-

Будуть люди сваритися!

Маруся (крутиться з Дмитром. Тихо Потапові.) Візьми Дарину, потанцюй з нею!

Потап (бере Дарину за руку). Ходім танцювати!

Дарина (з плачем). Геть, не піду!

Потап. Ходім! Ще царамониться! (Тягне силоміць.)

Дарина (плачучи). Пусти! Що ж це, ще знущається?

Грицько. Яка собака сміє знущатись?

Потап. Та, що кусається!

Грицько. Ти мене вкусиш? Задавлю! (Кидається.)

Потап. Побачимо!

Коротка боротьба. Грицько подужав і штовхнув Потапа так, що той мало не впав. У боротьбі перекинули стіл; Потап одлетів аж у той бік, далеко.

Дарина (кидається). Братику! Що ти! Кинь!..

Дехто. Розніміть їх!

Потап. А, так так?! (Вихоплює з-за халяви ножа й ранить Грицька.)

Грицько (схоплюється за груди). Ножем ударив?!

Хлопці придержують обох.

Потап. Пустіть!

Грицько. Харциза! Хизується, дурень, що покидьку мою взяв!

Маруся. Ай! (Зомліла.)

Хома і Степанида до неї.

Завіса.

На авансцені вода й бережок; на йому кладки. Далі тин, за котрим під гору йде двір Шураїв. Межи вербами видно нову хату.

Дарина, Галина й дівчата (перуть шмаття).

Хор (співа)

Ой коли б я, молодая, та крилечка мала,

То б я свою Україну кругом облітала;

То б я свою Україну кругом облітала,

То б я свого миленького по шапці пізнала.

Хоч по шапці, та й не по шапці, як по голосочку,-

Як і в мене, так і в його брови на шнурочку!

Галина. А холодна ще вода: от руки