Українська література » Класика » Сидимо біля погаслого вогнища - Стус Василь

Сидимо біля погаслого вогнища - Стус Василь

Сидимо біля погаслого вогнища - Стус Василь
Сторінок:1
Додано:21-08-2024, 06:09
0 0
Голосов: 0
Читаємо онлайн Сидимо біля погаслого вогнища - Стус Василь
Сидимо біля погаслого вогнища,
перетрушуємо в долонях попіл,
розтираємо витухлі геть вуглини:
а що як зажевріє раптом жар?
Тут темно і темно там і ще далі темно,
але жар ніби жевріє.
Ось він! задумано каже друг,
очі його туманіють страхом.
Бачу, відказую скорбно другові,
придивляючись до нічних світлячків.
Сидимо біля погаслого вогнища —
століття, друге, третє,
жар не стухає, не гасне.
Такщо друг, коли невіра його нестерпна,
називає купину вічним вогнем
і просить сірника,
щоб запалити цигарку.
Відгуки про книгу Сидимо біля погаслого вогнища - Стус Василь (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: