Мова України - Гармаш-Литвин Антоніна

Було це в далекі часи, коли світ був молодий, а Земля, як дитина. Все було дивне, гарне і незвідане. Навіть Бог дивувався своїм творінням.

Так було і цього разу, коли послав ангела, дізнатись як там люди-народи живуть.

По якімсь часі прилітає посланець, мовить:

– Ми ж забули дати мову народам!

– От лихо!

– Та вони вже знайшли!

– Як так?

– Навчилися спілкуватися у звірів, у птахів. Кожен народ вибрав собі!

– Хай уже так і буде! Але понеси і вклади в уста їм Боже слово – вони ж мої діти.

– Боже! – мовив ангел. А один народ спілкується піснями, що почули від квітів!

– От диво! Тоді цим співунам я сам вкладу в уста слово. Нехай говорять-співають!