Сказання про Україну - Геньба Любов

Мовлю болем сказання про Україну, мою довірливу.
Війна у двері, як наказання, з якого вирію?
З дурного дива назвався гостем, у двері грюкав,
Було це вранці, біля шостої, а далі – мука…
Брехливий зайда, якого роду у тебе рило?..
А господиня, в мирі Господнім, ще борщ варила.
Понапікала собі під серцем такого дива,
Було гостей тих довгохвостих і справа й зліва.
Ламали душу, трощили люто, і терпло тіло.
"Завіщо ж? Кажете ви брати?.. " А так хотіли.
Щоб до коріння спалити в хаті узори нації,
Руками з крові білий світ безжально мацали.
І мертва жінка взяла ножа — упали стіни:
"Отут, "братки", для вас межа.
Я — УКРАЇНА!"