Відгуки
Учора у 09:16
Найперше, дякую тому, хто спіратив мою книгу і без дозволу розмістив її тут. Без мого відома, нахабно і нечесно. Але все ж, читайте на здоров'я)
Небесний Легіон - Наталія Глушко
Алла
6 березня 2025 15:17
Настя,ти молодець.Тема наразі актуальна.В тебе все вийшло змістовно і доречно.
Муза - Настя Пуст
Українська література » Класика » На місто стомлене... - Панів Андрій

На місто стомлене... - Панів Андрій

На місто стомлене... - Панів Андрій
Сторінок:1
Додано:19-12-2023, 06:09
0 0
Голосов: 0
Читаємо онлайн На місто стомлене... - Панів Андрій
На місто стомлене здаля дихнула осінь:
Повітря в ніч пило міцную прохолоду,
А ранком – почепилась блідо-сиза вогкість
На будинки, мости, на води…
Там, десь за обрієм, вона спросоння дише.
Її – цю ніч поцілувало літо,
Прийшло, промовило: "Ще спиш?"
І нахилилося, в тумани оповите.
Спросоння кліпнула й зідхнула —
Приснились: золото і листя шелест,
І роси ранкові, й дзвінкі осінні луни,
Коли кривавий лист дорогу стеле…
Зідхнула ласкаво, промовила: цілуй! —
Змутніла неба синяя емаль,
І вулиці повив серпанком ніжний сум,
Заводи одягла вуаль…
А вдень – буяла літа перемога —
Останні ласки – огневі…
Будинки літу цілували ноги
І слали погляди з-під довгих вій…
Асфальти дихали жадібно і смолисто
І заховатися спішили в тінь —
Востаннє літо цілувало місто,
Йдучи в прозору далечінь.
Відгуки про книгу На місто стомлене... - Панів Андрій (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: