синієш синім плачеш босим... - Андрусяк Іван

синієш синім плачеш босим

дітей годуєш волохатих

допоки братися за розум

на припічку чужої хати


мирόм казали – так і нині

опока сиплеться із глини

і не чекаючи пришестя

життя триває проти шерсті


і з платонічної мороки

як з глини що зійшла і стала

шістнадцять олов'яних кроків

до вироку або до слави


вошивий замах на пороги

і титло висмоктане з ночі

годуєш віршами нікого

і слово в пазусі толочиш


мирόм говориш – і донині

живим живеш синієш синім

і не чекаючи пришестя

волочиш душу проти шерсті