Тополя - Вінграновський Микола

Коли засне, немов дитя шалене,
Глибоке місто неспокійним сном,
Вона приходить здалеку до мене
І шелестить до мене під вікном,

Щоб повертався я на Україну
Плугами чорнокрилими орать,
І тополята в полі поливать,
І поливати землю тополину…

Бо йдуть літа буремною ходою,
Різнити важко пустоцвіт од цвіту.
І той любов’ю повниться до світу,
Хто рідну землю має під собою…