Українська література » Класика » Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє... - Франко Іван

Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє... - Франко Іван

Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє... - Франко Іван
Сторінок:1
Додано:18-10-2023, 06:09
0 0
Голосов: 0
Читаємо онлайн Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє... - Франко Іван
Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє.
Я змерз. І випало з холодних пальців
Перо. І мозок стомлений відмовив
Вже послуху. В душі глибока павза.
Ні думка, ні чуття, ні біль — ніщо
В ній не ворушиться. Завмерло все,
Немов гнилий ставок в гущавині,
Якого темну воду не ворушить
Вітровий подих.

Але цить! Се що?

Чи втопленики з болотного дна
Встають і з хвиль вонючих простягають
Опухлії, зеленуваті руки?
І голос чути, зойк, ридання, стогін —
Не дійсний голос, але щось далеке,
Слабе, марне, тінь голосу, зітхання,
Чутне лиш серцю, та яке ж болюче,
Яке болюче!..

"Тату! Тату! Тату!

Се ми, твої невродженії діти!
Се ми, твої невиспівані співи,
Передчасом утоплені в багнюці!
О, глянь на нас! О, простягни нам руку!
Поклич до світла нас! Поклич до сонця!
Там весело — нехай ми тут не чахнем!
Там гарно так — хай тут не гниєм!"

Не вийдете на світло, небожата!
Не вивести вже вас мені до сонця!
Я сам оце лежу у темній ямі,
Я сам гнию тут, до землі прибитий,
А з диким реготом по моїй груді
Тупоче, б´є моя лихая доля!
Відгуки про книгу Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє... - Франко Іван (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: