Залізне алібі - Ребро Петро

Рікою ллються сльози у дружини:
Опівночі з'явився чоловік.
— І знову був у клятої Горпини,
Бодай би ти її не бачив вік!

— Це, звісно, факт, що я вернувся пізно, —
Їй чоловік у відповідь прогув, —
Але ж у мене алібі залізне —
Я цілий вечір у Марини був!