Відгуки
…присвіти цим идаропом!.. - Нагорняк Володимир
Читаємо онлайн …присвіти цим идаропом!.. - Нагорняк Володимир
Володимир Нагорняк
…присвіти цим идаропом!..
(візитка авторського жанру)
Идароп
авторський поетичний жанр;
передмова до написання всеукраїнської об'єднувальної ідеї,
до створення філософії ціленаправленого інакомислія
з її неодноплощинним идаропним мисленням
Дослідницьке проникнення в проблематику вивело на авторський поетичний жанр — идароп. Думка в идаропі
не нав'язується, а пропонується. Таким чином авторський монолог вірша перетворюється на діалог різнозначимих авторських "за" і "проти", що спонукає читача не на споживацьке пережовування, а на зацікавлене власне конструювання думки навколо висловленої автором проблеми.
Структурна побудова идаропа має такий вигляд: Теза, Антитеза, Алогічний висновок та позавіршова Идаропна метаморфоза. Алогічність у вірші працює на логічне мислення, відтінює та підкреслює його. Це рівнозначиме співіснування двох чи більше полярних думок в одному поетичному просторі. Висновок — не крапка, а кома, що спонукає читача до різностороннього та неодноплощинного заглиблення в проблематику вірша, до перегляду подумки усього твору.
Авторський монолог виростає до багатоголосового діалогу з читачем, котрий робиться позачасовим співавтором цього твору; до створення, уже незалежної навіть від самого автора, позачасової Идаропної метаморфози; та бачення проблематики твору навіть тоді, коли думка читача інша від авторської.
Урок виховання (идароп)
(1) Якщо ти ввійдеш в автобус (12) — Скільки жити їй, бабусі-
(2) І побачиш, що бабуся, (13) — Років п'ять... — Дамо всі десять!
(3) Підшукавши собі місце, (14) — А тобі— Тобі — багато...
(4) Намагається присісти
(15) То ж потрібно, щоб на старість,
(5) Штурхони її з розгону!, (16) Як захочеш ти присісти,
(6) Щоб летіла по салону, (17) Якщо ти ввійдеш в автобус,
(7) Як ворона через поле. (18) А якась нахабка з юних
(8) А тим часом сам, швиденько, (19) Штурхоне тебе з розгону!
(9) Як нічого не бувало, (20) Устояв би, не упав би
(10) Сядь, й дивися на погоду, (21) Не літав би по салону,
(11) Наче там щось є цікаве. (22) Як ворона через поле
(23) О, здоров'я — річ серйозна:
(24) Бережи його сьогодні
В добірці подаються не лише хрестоматійні віршовані идаропи, а і те, що передувало, тобто служило базою для створення їх: зокрема, уривки з поеми "Самосели", окремі поемки "Українська ярмаркова поема", "Ясинувата (Я. сину, вата)", оригінальні та неодноплощинні дорослі і дитячі вірші та інше. З метою: привідкрити шлях як до творення жанру, так і до написання авторської філософії,
з котрої вони, ці твори, виросли
Тезу (перша половина вірша, з 1 по 11 рядки) та Антитезу (другу половину вірша), з 12 по 22 рядки) підсумовує Алогічний висновок (23—24 рядки). Корінна фраза ("Штурхони її з розгону", 5 рядок) має своє дещо змінене віддзеркалення в Антитезі ("Штурхоне тебе з розгону; 19 рядок), але різниться емоційним забарвленням. Широко використовуються повтори: як незмінні ("якщо ти ввійдеш в автобус"; 1 та 17 рядки), так і з незначними стилістичними змінами (порівняймо: "Щоб летіла по салону, як ворона через поле", 6—7 рядки; та "Не літав би по салону, як ворона через поле"; 21—22 рядки). При сталому образі протилежне значення.
Перехід від Тези до Антитези здійснюється за допомогою драматургічного тексту (12—14 рядки). Алогічний висновок відверто дисонує з попереднім змістом вірша (23—24 рядки), але саме цією нестандартністю діє на підсвідомість читача, спонукає на вільну від идаропа роботу думки читача, чіпляє.
Таке мислення має і своє історичне начало: український фольклор, Сковорода, Шевченко, Леся Українка, Іван Франко (особливо поезії "Наймит", "Беркут" та "Каменярі"), польська фрашка. Першим же, хто запропонував та використовував системно неодноплощинне мислення в одному поетичному просторі, був Володимир Висоцький (Слово-Образ-Сюжет-Узагальнення).
Власне письменство апробувало та шліфувало філософію ціленаправленого інакомислія, сподвигло мене на оригінальний аналіз окремого поетичного твору, на осмислення авторського Асоціативно-інтелектуального педагогічного методу вивчення, викладання та класифікації світової поезії.
Розуміючи, що саме поезія — концентрація духовного потенціалу нації, я завершую роботу по написанню Асоціативно-інтелектуального словника сучасної української поезії та СПАСа — Соціально-Поетичного Авторського Словника (за власною творчістю). Поряд з вищеназваним, Тестово-Рекламно-Упереджувальний педметод вивчення, викладання та класифікації світових драматургії та прози, цей авторський педагогічний метод може стати ключем до написання принципово нового підручника з літератури.
Одночасно трансформація идаропного неодноплощинного алогічного мислення в прозу та драматургію створює оригінальні идаропні прозу та драматургію. Синтезом идаропних жанрів та їхньою вершиною стала идаропна журналістика.
Идароп — це прочитане навпаки слово "поради"; отже идароп — це поради навпаки. І, якщо бути ще точнішим, це філософсько-письменницький шлях від алогічного до мислення вищої логіки, котрою автору цих рядків удалось оволодіти. Рік народження авторської філософії – 1983-ій. Херсонські ЗМІ надрукували мій перший поетичний идароп "Урок виховання" саме тоді. Вірш започаткував, незвичне для українського загалу, неодноплощине мислення, котре стало початковим мисленням "філософії майбутнього".
У запропонованих творах по два заголовки. Початки неодноплощинного мислення, своєрідний лікнеп для читачів, пропозиції бачити подію чи факт неоднобічно. Не так, як бачить це автор, не сліпо коритися саме його баченню, а намагатися різнобічно аналізувати запропоновані автором події та факти. "Завдяки й моєму світлу, на свою виходиш стежку… будь собою, рідним будь!.." — в цьому головна місія идаропів та і моя, їхнього автора, письменницька місія Володимира Нагорняка.
Аа
АКСІОМА ЧИНУ (роби перестановку)
Коли ти у чин ускочиш,
В чин — підвищення по службі, —
В кабінет ввійди жаданий,
Що аж світить чистотою,
Ти роби перестановку!
Все: шпалери, окантовку —
Все; мовчатиму про меблі.
Покажи підлеглим силу,
І зв'язки, і що надовго,
Що вирішуєш все сам тут —
Хай тремтять і не перечать.
— Як ми раді, що ви з нами!
— Тут, до вас, таке творилось…
— Ну, тепер вже так не буде!-
Зустріч — проводів чекання.
Не підстався під лизання.
Коли ти у чин ускочиш.
Знай: язик ховає зуби.
Ти роби перестановку!
Будь у кадровім болоті
Якщо "ні" — не буть роботі:
Зуб гнилий — нещастя в роті.
Попередника стрічали,
І наступника — зустрінуть:
— Як ми раді, що ви з нами!
— Тут, без вас, таке творилось…
— Ну, тепер вже так не буде!..
АТРАКЦІОН ДУШІ (не тринькай душу!)
Душу побут якщо зв'яже,
Як ланцюг, не тринькай душу.
Назву це дає – людина:
Відрізняєшся від стада
Що це значить — душу маєш-
Входять в неї честь і совість-
Історичні і народні
Час кричить: шукай копійку!
Хто твою оцінить душу-
Пресом тисне душу преса,
Копійчаним робить світ.
— Хай іде душа у шоу!
— Чи на подіум — моделлю!
— Та куди завгодно — гроші!
Легко як душі не мати:
Продаються батько й мати!
Душу побут якщо зв'яже,
Як ланцюг, не тринькай душу.
Бо що значить — душу маєш-
Сам себе не зневажаєш:
Хоч живеш на солі-хлібі —
В непозиченім спасибі.
Вторинне — гріш, душа — первинна:
Якщо людина-!
Бб
БАЛАДА ПРО МАТІР (з поеми "Самосели")
По всьому Союзу діти її…
Служу в Росії,
Брат живе в Білорусії,
Сестра – в Молдавії,
А в українській хаті
Виглядає нас мати:
Мене – з Росії,
Брата – з Білорусії,
Сестру – з Молдавії,
Залишивши при собі найменшу – Тамарочку.
Нагрянем, бувало,
Та разом, всі четверо:
Мати, щаслива та горда,
Не питає село про погоду
В Росії – там Володя;
В Білорусії – Сірожа там;
Чи в Молдавії – там Оля…
Вона так радіє,
Аж всій планеті стає сонячно,
І трояндою квітне найменшенька – Тамарочка.
Але хіба в цьому бути має твоє щастя, мамо:
По всьому Союзу діти її…
БАРВІНОК (рости до барвінку)
Барвінок стелиться при хаті.
Тут люди добрі, непихаті:
Барвінок – символ доброти.
Рости, малесенький мій синку,
Своєю добротою до барвінку
БУТАФОРІЯ СУТІ (традиційне зло)
Залишимо оцей наш час Історії
Як грунт для самознищення. З самоіронії
Постанемо безвольні, аж безмовні;
Пусті зсередини та камуфляжні ззовні.
Ксерокопичим необхідне зло.
Колись були й ми рисаками,
Та оскотинились роками.
Що гроші— Папірці.. Душа
Прорветься зав'яззю вірша
В майбутнє. Звідти нас побаче
І гірко внуками заплаче.
— Ми — українці! Нас держава...
— Кого ліпила — одержала!
— Вгодовано — безчесних лизунів...
Кричав аж, докричатись не зумів
Тебе з твоїх інвестиційних снів.
Залишимо оцей наш час Історії
Як грунт для самознищення. В самоіронії
Зло необхідне стало традиційним.
Програли всі душевні війни,
А ми, колись були й ми рисаками,
Та оскотинились роками.
І ми, ще навіть ми, почуємо з Історії:
"Суть довели до бутафорії!"
— Яка найважливіша риса в тата-
— Його зарплата.
— Якщо — ж його уменшиться зарплата-..
— Не треба нам такого тата!
Вв
ВЕСНА (СИМФОНІЯ ВЕСНИ)
Ва! – із-під снігу трава
ожива – ва-овва!;
і весни вісник,
біло-теплий підсніжник;
і фіалочки-синьоквітки –
безпечні, як малі дітки;
Ве! — сонечко зве-зове;
все живе
силами наливається,
сонечку озивається;
В'є! — птаство снує,
гніздечка в'є;
наші хлопчики,
як горобчики;
наші дівчатка,
як ластів'ятка;
Ви! — ви, ви і ви
очухались від зими-;
весну-ясну зви-зови
з березнем, квітнем та травнем –
з теплом життєдайним славним;
Ві! — посмітюх у траві
з чубом на голові: "ві, ві, ві!";
а свиня у хліві: "кві-куві!";
посмітюх у траві
з чубом на голові: "ві, ві, ві!";
це йому так співається
чи він насміхається-;
В'ї! — а це вже солов'ї –
улюбленці мої:
"в'ї, в'ї, в'ї!";
ось, та ось!,
озвалися;
"фіть-тьох-тьох!" —
і, а де-,
заховалися;
цю мелодію,
що не на виду,
у весняну симфонію
я введу;
Во! — води налило:
струмок – не струмок – річка;
не боїться, іде Марічка –
ступає у воду, і все! –
підсніжники мамі несе;
Ву! — в Україні живу;
там це все наяву –
подивися, гляди;
Україну люби!;
В'ю! — шпак допомага солов'ю;
пісню співа несвою;
голосу свого немається,
але весна – співається!
В'я! — це вже – читайте! – і я;
як вам симфонія моя,
в'я-!
ВИРОБНИЦТВО (в бардаці й ракету спишем)
Якщо ти проходив мимо,
То проходь — не прислухайся:
Два майстри, знайомі давні,
Розмовляють про роботу.
— По руках! — І розпочнемо!
— Я сантехніку мантулю.
— Я гараж тобі будую.
Труби й цеглу — виробництво:
В бардаці й ракету спишем!
І роботу — в них, удома —
Оплатило виробництво.
— Як сантехніка— — Чудово!
— Гаражець як— –Лялька, диво!
— Будьмо, значиться, й надалі-
Виробництво, ось, без тебе
І, як бачиш, виробництво.
Якщо ти проходив мимо,
Ти, чужак, проходь без писку.
— По руках! — І розпочнемо!
…Підопічних майстри терли,
Го-о, додому, бачив, перли
А майстрам за це не перли
…Труби зварював — не перший,
Як і кладку клав — не другий.
ВИШНЯ НА БОЛОТІ (як від мети за руку відвели)
Я премію отримав.
…присвіти цим идаропом!..
(візитка авторського жанру)
Идароп
авторський поетичний жанр;
передмова до написання всеукраїнської об'єднувальної ідеї,
до створення філософії ціленаправленого інакомислія
з її неодноплощинним идаропним мисленням
Дослідницьке проникнення в проблематику вивело на авторський поетичний жанр — идароп. Думка в идаропі
не нав'язується, а пропонується. Таким чином авторський монолог вірша перетворюється на діалог різнозначимих авторських "за" і "проти", що спонукає читача не на споживацьке пережовування, а на зацікавлене власне конструювання думки навколо висловленої автором проблеми.
Структурна побудова идаропа має такий вигляд: Теза, Антитеза, Алогічний висновок та позавіршова Идаропна метаморфоза. Алогічність у вірші працює на логічне мислення, відтінює та підкреслює його. Це рівнозначиме співіснування двох чи більше полярних думок в одному поетичному просторі. Висновок — не крапка, а кома, що спонукає читача до різностороннього та неодноплощинного заглиблення в проблематику вірша, до перегляду подумки усього твору.
Авторський монолог виростає до багатоголосового діалогу з читачем, котрий робиться позачасовим співавтором цього твору; до створення, уже незалежної навіть від самого автора, позачасової Идаропної метаморфози; та бачення проблематики твору навіть тоді, коли думка читача інша від авторської.
Урок виховання (идароп)
(1) Якщо ти ввійдеш в автобус (12) — Скільки жити їй, бабусі-
(2) І побачиш, що бабуся, (13) — Років п'ять... — Дамо всі десять!
(3) Підшукавши собі місце, (14) — А тобі— Тобі — багато...
(4) Намагається присісти
(15) То ж потрібно, щоб на старість,
(5) Штурхони її з розгону!, (16) Як захочеш ти присісти,
(6) Щоб летіла по салону, (17) Якщо ти ввійдеш в автобус,
(7) Як ворона через поле. (18) А якась нахабка з юних
(8) А тим часом сам, швиденько, (19) Штурхоне тебе з розгону!
(9) Як нічого не бувало, (20) Устояв би, не упав би
(10) Сядь, й дивися на погоду, (21) Не літав би по салону,
(11) Наче там щось є цікаве. (22) Як ворона через поле
(23) О, здоров'я — річ серйозна:
(24) Бережи його сьогодні
В добірці подаються не лише хрестоматійні віршовані идаропи, а і те, що передувало, тобто служило базою для створення їх: зокрема, уривки з поеми "Самосели", окремі поемки "Українська ярмаркова поема", "Ясинувата (Я. сину, вата)", оригінальні та неодноплощинні дорослі і дитячі вірші та інше. З метою: привідкрити шлях як до творення жанру, так і до написання авторської філософії,
з котрої вони, ці твори, виросли
Тезу (перша половина вірша, з 1 по 11 рядки) та Антитезу (другу половину вірша), з 12 по 22 рядки) підсумовує Алогічний висновок (23—24 рядки). Корінна фраза ("Штурхони її з розгону", 5 рядок) має своє дещо змінене віддзеркалення в Антитезі ("Штурхоне тебе з розгону; 19 рядок), але різниться емоційним забарвленням. Широко використовуються повтори: як незмінні ("якщо ти ввійдеш в автобус"; 1 та 17 рядки), так і з незначними стилістичними змінами (порівняймо: "Щоб летіла по салону, як ворона через поле", 6—7 рядки; та "Не літав би по салону, як ворона через поле"; 21—22 рядки). При сталому образі протилежне значення.
Перехід від Тези до Антитези здійснюється за допомогою драматургічного тексту (12—14 рядки). Алогічний висновок відверто дисонує з попереднім змістом вірша (23—24 рядки), але саме цією нестандартністю діє на підсвідомість читача, спонукає на вільну від идаропа роботу думки читача, чіпляє.
Таке мислення має і своє історичне начало: український фольклор, Сковорода, Шевченко, Леся Українка, Іван Франко (особливо поезії "Наймит", "Беркут" та "Каменярі"), польська фрашка. Першим же, хто запропонував та використовував системно неодноплощинне мислення в одному поетичному просторі, був Володимир Висоцький (Слово-Образ-Сюжет-Узагальнення).
Власне письменство апробувало та шліфувало філософію ціленаправленого інакомислія, сподвигло мене на оригінальний аналіз окремого поетичного твору, на осмислення авторського Асоціативно-інтелектуального педагогічного методу вивчення, викладання та класифікації світової поезії.
Розуміючи, що саме поезія — концентрація духовного потенціалу нації, я завершую роботу по написанню Асоціативно-інтелектуального словника сучасної української поезії та СПАСа — Соціально-Поетичного Авторського Словника (за власною творчістю). Поряд з вищеназваним, Тестово-Рекламно-Упереджувальний педметод вивчення, викладання та класифікації світових драматургії та прози, цей авторський педагогічний метод може стати ключем до написання принципово нового підручника з літератури.
Одночасно трансформація идаропного неодноплощинного алогічного мислення в прозу та драматургію створює оригінальні идаропні прозу та драматургію. Синтезом идаропних жанрів та їхньою вершиною стала идаропна журналістика.
Идароп — це прочитане навпаки слово "поради"; отже идароп — це поради навпаки. І, якщо бути ще точнішим, це філософсько-письменницький шлях від алогічного до мислення вищої логіки, котрою автору цих рядків удалось оволодіти. Рік народження авторської філософії – 1983-ій. Херсонські ЗМІ надрукували мій перший поетичний идароп "Урок виховання" саме тоді. Вірш започаткував, незвичне для українського загалу, неодноплощине мислення, котре стало початковим мисленням "філософії майбутнього".
У запропонованих творах по два заголовки. Початки неодноплощинного мислення, своєрідний лікнеп для читачів, пропозиції бачити подію чи факт неоднобічно. Не так, як бачить це автор, не сліпо коритися саме його баченню, а намагатися різнобічно аналізувати запропоновані автором події та факти. "Завдяки й моєму світлу, на свою виходиш стежку… будь собою, рідним будь!.." — в цьому головна місія идаропів та і моя, їхнього автора, письменницька місія Володимира Нагорняка.
Аа
АКСІОМА ЧИНУ (роби перестановку)
Коли ти у чин ускочиш,
В чин — підвищення по службі, —
В кабінет ввійди жаданий,
Що аж світить чистотою,
Ти роби перестановку!
Все: шпалери, окантовку —
Все; мовчатиму про меблі.
Покажи підлеглим силу,
І зв'язки, і що надовго,
Що вирішуєш все сам тут —
Хай тремтять і не перечать.
— Як ми раді, що ви з нами!
— Тут, до вас, таке творилось…
— Ну, тепер вже так не буде!-
Зустріч — проводів чекання.
Не підстався під лизання.
Коли ти у чин ускочиш.
Знай: язик ховає зуби.
Ти роби перестановку!
Будь у кадровім болоті
Якщо "ні" — не буть роботі:
Зуб гнилий — нещастя в роті.
Попередника стрічали,
І наступника — зустрінуть:
— Як ми раді, що ви з нами!
— Тут, без вас, таке творилось…
— Ну, тепер вже так не буде!..
АТРАКЦІОН ДУШІ (не тринькай душу!)
Душу побут якщо зв'яже,
Як ланцюг, не тринькай душу.
Назву це дає – людина:
Відрізняєшся від стада
Що це значить — душу маєш-
Входять в неї честь і совість-
Історичні і народні
Час кричить: шукай копійку!
Хто твою оцінить душу-
Пресом тисне душу преса,
Копійчаним робить світ.
— Хай іде душа у шоу!
— Чи на подіум — моделлю!
— Та куди завгодно — гроші!
Легко як душі не мати:
Продаються батько й мати!
Душу побут якщо зв'яже,
Як ланцюг, не тринькай душу.
Бо що значить — душу маєш-
Сам себе не зневажаєш:
Хоч живеш на солі-хлібі —
В непозиченім спасибі.
Вторинне — гріш, душа — первинна:
Якщо людина-!
Бб
БАЛАДА ПРО МАТІР (з поеми "Самосели")
По всьому Союзу діти її…
Служу в Росії,
Брат живе в Білорусії,
Сестра – в Молдавії,
А в українській хаті
Виглядає нас мати:
Мене – з Росії,
Брата – з Білорусії,
Сестру – з Молдавії,
Залишивши при собі найменшу – Тамарочку.
Нагрянем, бувало,
Та разом, всі четверо:
Мати, щаслива та горда,
Не питає село про погоду
В Росії – там Володя;
В Білорусії – Сірожа там;
Чи в Молдавії – там Оля…
Вона так радіє,
Аж всій планеті стає сонячно,
І трояндою квітне найменшенька – Тамарочка.
Але хіба в цьому бути має твоє щастя, мамо:
По всьому Союзу діти її…
БАРВІНОК (рости до барвінку)
Барвінок стелиться при хаті.
Тут люди добрі, непихаті:
Барвінок – символ доброти.
Рости, малесенький мій синку,
Своєю добротою до барвінку
БУТАФОРІЯ СУТІ (традиційне зло)
Залишимо оцей наш час Історії
Як грунт для самознищення. З самоіронії
Постанемо безвольні, аж безмовні;
Пусті зсередини та камуфляжні ззовні.
Ксерокопичим необхідне зло.
Колись були й ми рисаками,
Та оскотинились роками.
Що гроші— Папірці.. Душа
Прорветься зав'яззю вірша
В майбутнє. Звідти нас побаче
І гірко внуками заплаче.
— Ми — українці! Нас держава...
— Кого ліпила — одержала!
— Вгодовано — безчесних лизунів...
Кричав аж, докричатись не зумів
Тебе з твоїх інвестиційних снів.
Залишимо оцей наш час Історії
Як грунт для самознищення. В самоіронії
Зло необхідне стало традиційним.
Програли всі душевні війни,
А ми, колись були й ми рисаками,
Та оскотинились роками.
І ми, ще навіть ми, почуємо з Історії:
"Суть довели до бутафорії!"
— Яка найважливіша риса в тата-
— Його зарплата.
— Якщо — ж його уменшиться зарплата-..
— Не треба нам такого тата!
Вв
ВЕСНА (СИМФОНІЯ ВЕСНИ)
Ва! – із-під снігу трава
ожива – ва-овва!;
і весни вісник,
біло-теплий підсніжник;
і фіалочки-синьоквітки –
безпечні, як малі дітки;
Ве! — сонечко зве-зове;
все живе
силами наливається,
сонечку озивається;
В'є! — птаство снує,
гніздечка в'є;
наші хлопчики,
як горобчики;
наші дівчатка,
як ластів'ятка;
Ви! — ви, ви і ви
очухались від зими-;
весну-ясну зви-зови
з березнем, квітнем та травнем –
з теплом життєдайним славним;
Ві! — посмітюх у траві
з чубом на голові: "ві, ві, ві!";
а свиня у хліві: "кві-куві!";
посмітюх у траві
з чубом на голові: "ві, ві, ві!";
це йому так співається
чи він насміхається-;
В'ї! — а це вже солов'ї –
улюбленці мої:
"в'ї, в'ї, в'ї!";
ось, та ось!,
озвалися;
"фіть-тьох-тьох!" —
і, а де-,
заховалися;
цю мелодію,
що не на виду,
у весняну симфонію
я введу;
Во! — води налило:
струмок – не струмок – річка;
не боїться, іде Марічка –
ступає у воду, і все! –
підсніжники мамі несе;
Ву! — в Україні живу;
там це все наяву –
подивися, гляди;
Україну люби!;
В'ю! — шпак допомага солов'ю;
пісню співа несвою;
голосу свого немається,
але весна – співається!
В'я! — це вже – читайте! – і я;
як вам симфонія моя,
в'я-!
ВИРОБНИЦТВО (в бардаці й ракету спишем)
Якщо ти проходив мимо,
То проходь — не прислухайся:
Два майстри, знайомі давні,
Розмовляють про роботу.
— По руках! — І розпочнемо!
— Я сантехніку мантулю.
— Я гараж тобі будую.
Труби й цеглу — виробництво:
В бардаці й ракету спишем!
І роботу — в них, удома —
Оплатило виробництво.
— Як сантехніка— — Чудово!
— Гаражець як— –Лялька, диво!
— Будьмо, значиться, й надалі-
Виробництво, ось, без тебе
І, як бачиш, виробництво.
Якщо ти проходив мимо,
Ти, чужак, проходь без писку.
— По руках! — І розпочнемо!
…Підопічних майстри терли,
Го-о, додому, бачив, перли
А майстрам за це не перли
…Труби зварював — не перший,
Як і кладку клав — не другий.
ВИШНЯ НА БОЛОТІ (як від мети за руку відвели)
Я премію отримав.
Відгуки про книгу …присвіти цим идаропом!.. - Нагорняк Володимир (0)