За вуаллю брехні - Юлія Ковалевська

– Та ні, все добре, я просто за домом сумую, за своєю сім’єю… – вона сумно усміхнулась.

– Ти не сумуй! Скоро вони віддадуть викуп та й побачишся з ними!

– Я більше за них турбуюсь. Вони ж певно місця собі не знаходять… Не хочу, щоб вони страждали… – очі заблищали.

– Та-а-а-ак… Не треба нюні розводити, я впевнена з ними там все гаразд, – безуспішно намагалась розрадити її дівчина.

– Сподіваюсь…

У цілковитій тиші вони дійшли до кухні і стали працювати. На обід варили суп і тут вже й Ессі довірили різати овочі. Уперше в її житті.

Потім вона знову стояла на роздачі, пообідала, і Маріжка з Арсою прийнялись вчити Ессі пекти хліб на вечерю. Спочатку булки виходили тверді, але наступна партія була кращою. Нехай і борошно було погано змелене, і сіль вони берегли для гарнірів, але вийшло на диво добре, бо Маріжка була в тому вправна і навчила своїм хитрощам віконтесу.