Бгаґавад-ґіта - Автор невідомий

22. Хто вірний мені без вагання, не зрадивши йоґи,

Того я спроваджую в спокою вічні чертоги.

23. Хто жертвує іншим богам, але сповнений віри,

Все одно до мене його потрапляє офіра.

24. Для мене вона, хоч не знавши мене, нагороду

Ніхто не здобуде від свого жертовного плоду.

25. До духів, до предків ідуть, хто зберіг у них віру,

Хто вірить у мене — мені той приносить офіру.

26. Усе, що підносять, — чи квітку, чи хліб або воду, —

Приймаю, сумирність являючи, а не погорду.

27. Усе, що учиниш ти, Арджуно, — благословенне,

Звитяги твої, пам’ятай, — це пожертва для мене.

28. Ти звільнишся ними від карми — від дій своїх плоду,

І зречення йоґу пізнавши, здобудеш свободу.

29. Для мене немає ні доброго, ані лихого,

Та вірного — в мені душа, а моя душа — в нього.

30. Якщо навіть грішник одному мені поклонився —

На праведних стежці і він відтепер опинився.

31. І праведним ставши, здобуде блаженство невдовзі:

Не згине, затям собі, Арджуно, мій послідовник.

32. Хто з гіршого лона шукає у мене притулку —

Жінки, вайш’ї, шудри — усі на дорозі рятунку.

33. Тим паче вже чисті брагмани або раджа-ріші,

Що волею Бога вступили у світ оцей грішний.

34. Якщо твої мислі пронизані мислю одною,

Ти прийдеш до мене і будеш навіки зі мною».

ПІСНЯ ДЕСЯТА

ДОСКОНАЛІСТЬ АБСОЛЮТУ

1. «Послухай, звитяжцю, кого супроводить відвага:

Я віще скажу тобі слово, бажаючи блага.

2. Боги й мудрі ріші походження мого не знають —

Походження своє від мене вони починають.

3. Хто знає мене, нерожденного владаря світу,

Нікому за вчинки свої не складатиме звіту.

4. Терпіння, правдивість, упевненість, воля, відвага,

Начало й кінець, осторога, любов і зневага,

5. Розважність, правдивість, терпіння — всі стани на світі

Від мене походять, які б не були розмаїті.

6. Сім рішів, всі предки людей — від мого повеління, —

А з них почалися на світі нові покоління.

7. Хто добре усі мої втілення знає, для того —

Хай сумнів його не терзає — відчинена йоґа.

8. Я — Всесвіту цього основа і першоначало,

Хто це осягнув, ті з любов’ю мене величають.

9. Життя в мої руки вручають, і слово по слову

Про мене ведуть нескінченну і мудру розмову.

10. За вірність і відданість кожного з них, як одного,

Наблизив до себе я їх через себе самого.

11. Я також у їхнім єстві за любов у віддяку

Світильником мудрості їх розсіватиму мряку».

12. «Ти звешся, — сказав на те Арджуна, — духом священним,

Божественним, вічним, невразливим і нерожденним.

13. Скажи, всемогутній, мені, в чому правда й неправда?

Такими ж тебе величають Асіта, Нарада.

14. Я вірю у все, що говориш ти, русоволосий,

Про тебе ж боги і данави не відають досі.

15. Лише через себе ти знаєш себе, сонцеликий,

Творець всіх богів та істот, всього світу владика.

16. Скажи-но мені, щоби міг до кінця я збагнути,

У чім заховались джерела твоєї могуті?

17. До тебе звертаюсь, з тобою в думках повсякчасно,

В яких іпостасях мені ти покажешся ясно?

18. Докладно мені розтлумач вияв власної сили,

Амрітою слів ти ще досі мене не наситив».

19. «Хай буде! — сказав на те Арджуні Крішна. —

Для сили моєї шукати обмеження смішно.

20. У кожному серці живому я бути повинен,

Я — цілого світу початок, кінець, середина.

21. Я — Вішну з простору, якого ніхто ще не змірив,

Я — вихор вітрів, я зірниця із дому сузір’їв.

22. Із вед — Самаведа, свідомість у смертних істотах,

Я — Індра з богів, з вражень — манас, це відай достоту.

23. Із Рудрів я — Шіва, з володарів скарбів — Кубера,

Я — Агні з вогнів, з гір, уславлених скарбами, — Меру.

24. З жерців Брігаспаті верховний — про це відай ти лиш, —

З вождів — Картікейя, і море — із водовмістилищ.

25. Із мови — той склад, що кінця, ні початку не має,

Із жертв — шепіт мантри священний, із гір — Гімалаї.

26. Я — фікус — з дерев, я — Нарада — із рішів священних,

Я — із мудреців Чітрарадга, Капіла — з блаженних.

27. З коней — Уччайшрава, який народився з амріти,

Із царських слонів — Айравата, з людей — повелитель.

28. Із зброї — вогонь блискавиці в долині лицарства,

Із зміїв — Васукі — мудрець із підводного царства.

29. Із нагів — Ананта, що землю тримає на спині,

Я — аріїв предок, я — в світі найперша людина.

30. Зі звірів — я лев, із птахів піднебесних — Гаруда,

Із виміру — час, що тримати в полоні всіх буде,

31. Я вітер з очисних стихій, з воїв — Рами відвага,

Із риб я — акула, а з рік повноводних я — Ганга.

32. Усяких створінь я — початок, кінець, середина,

Я — вчення про душу, я — мудрості мова єдина.

33. Із літер я — А, я — зразок граматичних сполучень,

Я — час нескінченний, я — вічний учитель і учень.

34. Народження й смерть, що усі їм підвладні істоти,

З жіночості — врода, принада, високі чесноти.

35. Із гімнів я — Брігатсаман, ритм — із пісні спасіння,

Весна — із пір року, що землю встеляє цвітінням.

36. Із вічних спокус я — гра в кості, я — пишних пишнота,

Я — правда правдивих, вояків — до бою охота.

37. Я — Арджуна з роду Панду, я — Васудева — з Крішни,

Із мудрих — Ушана, з мислителів — В’яса безгрішний.

38. Я — жезло владик, я — стражденних до битви спонука,

Обітниця вічної тайни, я — мудрих наука.

39. Що мають істоти насіння — моя це турбота,

Мені непідвладної в світі немає істоти.

40. Нема моїм силам межі у минулім, прийдешнім —

Про всі мої втілення звідай, звитяжцю, нарешті.

41. Збагни: все вродливе, міцне, життєдайне, правдиве

Із частки моєї одвічної сили сплодилось.

42. Навіщо, сподвижнику, знань тобі стільки одному?

Я, світ увесь цей сотворивши, є часткою в ньому».

ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА

ВСЕСВІТНЯ ФОРМА

1. «Ти тайну відкрив мені, — Арджуна мовив, — найвищу,

І словом прихильності всі мої сумніви знищив.

2. Начала й