Українське письменство - Микола Зеров

архіві та «Малор. родословнику» Модзалевського. Так, напр., відомо, що він справляв враження «внушительным громким голосом, в особенности когда по педагогической привычке принимался экзаменовать… Его очень уважали, как писателя». (Из воспом. В. Ан. Стороженко. Стороженки, т. VIII, ч. 2, стор. 48).

Як байкар, відомий він великою збіркою «Приказки в чотирьох частях», надрукованою по смерті автора — Київ, в друкарні Е. Я. Федорова, 1871, стор. (V+123+142+X) та (132+133+VIII).

Приказки свої Білецький-Носенко попереджає цікавою передмовою (віршованою), яку подаємо нижче.

ПЕРЕДМОВА ДО МОЇХ КАЗОК

А доки вам, мої казки, нидіть, —     Ідіть лиш- ін в великий світ     Жартуючи людей учіть!     Гень, геть я кинув грім гармати,     Прудкої кулі різкий свист, Каліцтво й стогн, убравсь до дідовської хати     (Так мні звелів погожий рік),     Повісив шаблю на гаплик, Щоб з думкой-дівонькой латвіше пустувати, Або в глуші ладнать косу і діда плуг     І вас компонувати. А гірш, як злий Борей, з юрмою злючих хуг Вигонить із степу полезну працю й жарти, —     Нидіти під стріхой! Тоді то, в кожушок вгорнувшись біля груби, При світлі каганця, змагаяся з нудьгой,     За люлькой тютюну вас, казки любі.     Як лізли в глузд до мене нашвидку,         Я вас писав д’безділля,     Щоб Хрону розправляти крилля, Піддати швидкості сварливому дідку. Чи латво слалися у мене на папіру, То й він із смішками казав горливість щиру. Я вас писав, щоб гірш чого не нарядить: Безділля, бач, з нудьгой тихеє зло плодить! Спасибі вам за те, — блукайте же по миру! Зате ж, як бачите, я в грубку вас не впер… З казками жмуд Езоп і досі не умер, Та й вічно житиме. А може, й я не згину, Коли на добрий шлях ісправлю Україну?                    --------- Глядіть, казки, во всі втирайтеся кутки!         У досвітки, в веселії хатки.     Учіть дівчат, моторних парубків; В будинки панськії, з мальованою баней (Чи впустять?) розважайть з подагрою панів І нишком в подушки вкрадайтесь млісних паній. Як їм в охізний день нудьга нажме зморшків         Та буде їх тягти зіхотой,         Ви розженіть оте пустóтой.                    ---------         Колись один письмак книжок         (Чудний Михал Монтан) боявся, Щоб як його казань до хлопців-лежебок