Феномен доктора Хауса - Євгенія Сергіївна Захватова

Ембер: А в цьому винна я.

Хаус (закочує очі): А мені довелося випорожнити кишечник. Ще щось — чи ти вже підеш геть?

В один із таких вечорів Хаус, нажлуктившись у барі, як завжди, подзвонив Вілсону, аби той забрав його додому. Але Джеймса не було вдома, трубку взяла Ембер. Розуміючи, що, потурбувавшись про Хауса, вона допоможе коханому і зробить йому приємне, колишнє Нещадне Стерво сідає з п’яним Грегом в автобус, який потрапляє в аварію. Сам Хаус відбувся незначною травмою. Але врятувати життя Ембер не вдається: вона помирає на руках Вілсона…

Галюцинація Хауса — розмова з примарою Ембер

…Аби знову несподівано з’явитися в фіналі п’ятого сезону — тепер як галюцинація, що робить життя Хауса нестерпним. Аби прогнати привида Ембер, він намагається заснути. Одначе для цього потрібні препарати з умістом наркотику, а Ліза Кадді категорично відмовляється їх виписувати. Привид Ембер невидимий для команди Хауса — в його уяві вона стоїть поруч із Грегом, збиває його з думки, перекручує логічні висновки, а інші члени команди не розуміють, що відбувається. Лише зусиллям волі Хаусу вдається знайти вірне рішення і не вбити чергового пацієнта. У якийсь момент йому здається: привида Ембер поруч немає, тобто Грег переміг. Але фінал п’ятого сезону трагічний — галюцинація з’являється знов. Тепер поряд із привидом Ембер — привид Катнера, смерть якого теж не дає Грегу спокою. І стається неймовірне: Хаус плутається в реальностях, виголошуючи на всю лікарню про свій любовний зв’язок із Лізою Кадді, який відбувався лише в його уяві.

Докторові Ембер Волакіс, нехай у вигляді галюцинації, в ірреальному світі, все ж таки майже вдалося взяти гору над непохитним Грегорі Хаусом. Лише завдяки вчасно отриманій правильній відповіді Кадді не звільняє його, коли Грег своєю заявою порушує всі припустимі навіть для нього правила пристойності.

Отже, в шостому сезоні і глядачам, і друзям Хауса, і його колегам належить дізнатися, що може трапитись, якщо лікар сам стане пацієнтом. А також — чи з’являться у нього нові колеги і вороги.

Розділ 4

У фільмі знімалися

«Доктор Хаус» вважається на нинішній момент найкращим медичним серіалом за всю більш ніж півстолітню історію цього жанру. Фанати категоричніші: «House M. D.» — шедевр усіх часів і народів. А скептичні критики, як і належить людям їхньої професії, відзначають: історія не вдалася б і не мала б такого успіху, якби підбір акторів (кастинг) не виявився настільки вдалим. Адже потрібно мати неймовірний талант і розвинену інтуїцію, аби підібрати акторів, які настільки вписувалися б у рамки своїх героїв. Це стосується не лише Г’ю Лорі, котрий зібрав за виконання ролі Грегорі Хауса цілий врожай нагород, але також Лізи Едельстін і Омара Еппса. Для них серіал став поворотним моментом в кар’єрі, і за ролі в цьому фільмі кожен із них уже має по першій професійній нагороді.

Український режисер Григорій Кохан, що зняв один із перших у Радянському Союзі «вертикальних» детективних серіалів «Народжена революцією», стверджував: насправді підбір акторів — лише половина роботи. На декілька тижнів герої телевізійного серіалу стають членами телеглядацьких родин. І якщо такому «кандидатові в родичі» глядачі не симпатизують, телевізор вимикається, навіть коли пропонована історія цікава сама по собі. Тому дуже важливо вгадати, чи прийме глядач чергового героя, чи збігається глядацьке уявлення про нього з баченням творців фільму, і нарешті, чи відповідає запропонований образ вимогам часу.

Не варто забувати: Григорій Кохан говорив про радянське телебачення з його двома програмами. Серіалів у історії радянського телебачення було дуже мало. Саме тому майже кожен ставав успішним. Проте фільми «Сімнадцять миттєвостей весни» (12 серій), «Ад’ютант його превосходительства» (5 серій), «Слідство ведуть ЗнаТоКи» (21 серія), «Місце зустрічі змінити не можна» (5 серій), «Народжена революцією» (10 серій), «Вічний поклик» (20 серій), «Циган» та «Циган-2: Повернення Будулая» (разом 8 серій) у 1960–1980-і роки мали більший успіх, ніж аналогічні за змістом та якістю багатосерійні детективи, мелодрами, історичні драми та пригоди розвідників, котрі не в такій кількості, як за кордоном, проте все ж таки знімалися радянським, у тому числі — українським радянським телебаченням. Секрет той самий: підбір акторів, точне попадання в персонажі, вже потім — сюжет.

Навіть якщо в СРСР з його дефіцитом серіалів підбір акторів усе одно мав вирішальне значення для успіху, то що, в такому разі, говорити про країни Європи та Америку, де виробництво телевізійного «мила» поставлене на потік? Проте «зоряний» склад може не врятувати, а навпаки — знищити амбітний телевізійний проект із великим бюджетом, якщо запрошений актор не відповідає тому образу, який потрібно втілити на екрані. Але якщо «влучити» в персонаж удається не дуже відомому акторові або взагалі дебютантові, маска приклеюється до нього назавжди. Потрібно володіти талантом, силою волі, мати здорові амбіції та майстерно опанувати професію, аби «зоряна» роль не приліпилася на все життя. Інакше є величезний ризик залишитися «актором однієї ролі».

Нарешті, важливо не хто грає, а як грає. Девід Шор пояснював: після трьох перших сезонів творці «House M. D.» відчули, що від сталої команди глядачі вже почали трошки втомлюватися, якими б яскравими не зробилися за цей час Форман, Камерон і Чейз. Отже, Хаусу далі потрібні нові «іграшки», а глядачам — нові цікаві персонажі. Значить, акторів потрібно було підбирати ретельно, аби вони могли або замінити вже знайомих дійових осіб, або взаємодіяти з ними, але так, щоб ніхто з героїв та акторів не відтісняв партнера — грав сольну партію, лишаючись при цьому невід’ємною частиною всього ансамблю.

У фіналі третього сезону, як відомо, колишня команда Грегорі Хауса звільнилася. Знову зібрати звичний колектив під надуманим приводом автори проекту не наважилися. Замість цього продюсер запропонував команді сценаристів придумати таку собі гру, мета якої — відбір кандидатів до нової команди. Причому відбирати повинен був не лише Хаус — тепер і самі глядачі вирішували, які персонажі їм до душі. Вилітали, таким чином, ті, що глядачеві цікавими не були. Отже, глядачі самі не помітили, як втягнулися у гру, запропоновану творцями серіалу, та ще й отримали ілюзію власного впливу на вибір доктора. Завдяки такому віртуозному ходу нова трійця, що стала командою Грегорі Хауса, полюбилася глядачам не менше (а дехто навіть більше), ніж попередня.

У чому ж секрет акторів, що так вдало втілили на екрані ідею «House M. D.»?

Г’ю Лорі

«Світовідчуття та гумор доктора Хауса значною мірою збігаються із моїми поглядами на речі», — прокоментував якось актор Г’ю Лорі (Hugh Laurie) свою роботу в цьому серіалі. Щоправда,