Бгаґавад-ґіта - Автор невідомий

Хто з брагмо, той завжди на вірнім шляху до нірвани».

ПІСНЯ ТРЕТЯ

КАРМА-ЙОҐА

1. «Ти вчиш, — каже витязь, — що розум є вищий від чину,

А в діло криваве штовхаєш — назви-но причину.

2. Двозначні слова твої, як розуміти їх стану?

Вкажи мені шлях благовісний, не вводь ув оману».

3. «Є дві, — відповів на те Крішна, — до блага дороги:

Є йоґа знання, але ж є і діяльності йоґа.

4. Хто справи іще не почав, той не є у без-дії,

Сама бездіяльність — слабка на блаженство надія.

5. Без дії людині не жити, хоч як би й хотіла:

Природа щомиті її спонукає до діла.

6. Хто власні гальмує чуття, відірватись не в змозі

Від образів, серцеві милих, — на хибній дорозі.

7. А хто не цурається дії, чуття підкоривши,

На шлях справедливості той — будь упевнений — вийшов.

8. Не мучся бездією, сповнюй призначене сміло,

В бездії не зможеш своє спорожнить навіть тіло.

9. Те діло, яке не для жертви, — для світу, — мов пута.

Тож, Арджуно, діло верши, але серцем розкутим.

10. Всевишній сказав, сотворяючи жертву й людину:

Плодіться, нехай вас утіха веде безупину.

11. Приносьте офіру богам, і віддячать боги вам,

Приймаючи жертву, вони повертають борги вам.

12. Прийнявши офіру, шлють благо всім сили небесні,

Хто даром за дар не віддячив, той злодій без честі.

13. Очиститься кожний, хто рештки збирає жертовні,

Той грішний, у кого для себе лиш горщики повні.

14. Від їжі істоти ростуть, ну а їжа — із хмари,

Дощ виник від жертви, а жертва з’явилась із карми.

15. Знай, карма — від Брами, з нетлінного виник той Брама,

Він міститься в жертві, яка обернулась дарами.

16. А хто не дає кружеляти одвічному колу,

Даремно на світі живе, непотрібний нікому.

17. А кожний, хто сповнений Атманом, радість пізнає,

Хто спокій знайшов у душі, той турботи не знає.

18. У кого своя до мети простелилась дорога,

Йому не потрібна в житті нічия допомога.

19. Хто сміло береться за діло й призначене чинить,

Хто пристрасті власні долає — досягне вершини.

20. Так Джанака мудрий досяг благоденства зеніту:

До діла свого приступай задля єдності світу,

21. Як чинить вожак, так чинити усьому загону,

Він має закон — жити всім по такому закону.

22. Усе я збагнув — три світи достеменно пізнав я,

Всього я досяг, але діяння не припиняв я.

23. Якби хоч на мить я до дії утратив охоту,

Відразу за мною усі припинили б роботу.

24. Якщо я спинюсь хоч на мить — Всесвіт хаос поглине,

Змішаються варни, загинуть і люди, й тварини.

25. Так чинять незрячі, для кого робота — повинність,

Так мудрі для єдності світу чинити повинні.

26. Просвітлений темного не підіймає на кпини,

Якщо той при ділі, бо діло — властивість людини.

27. В природі все ґунам підвладне — стійке і мінливе,

Хто каже: «Усе роблю сам», той хвалько є брехливий.

28. Хто знає, як діляться ґуни природи і дії,

До ґун непричетний, він їх колобіг розуміє.

29. Хто знає цю істину, хай свою мову обмежить:

Захоплених ґунами й ділом нехай не бентежить.

30. Для мене верши всі діла, вічний Атман з тобою,

Від страху і пристрастей вільний, ти станеш до бою.

31. Хто вченням моїм керуватися буде в надії,

Той волю сподівану може здобути й при дії.

32. Той згине в невіданні, хто моє слово зневажить,

У кому непослух і чванство сліпе переважить.

33. Мудрець навіть чинить, скоряючись власній природі.

Всьому, що підвладне законам, перечити годі.

34. Огида і хіть — почуття споконвіку тілесні,

Від цих ворогів хай рятують нас сили небесні.

35. Призначену дгарму сповняй, не шукай досконалу,

Умри в ній, як треба: з чужого-бо користі мало».

36. Промовив тут Арджуна: «О, просвіти мене, Боже:

Хто всупереч волі схиляти на гріх мене може?»

37. Почув він: «То гнів, що усе спопеляє до решти,

То пристрасть, то страх, то твоє честолюбство, нарешті.

38. Як димом вогонь, як залізне люстерко — іржею,

Як зародок плівкою — світ оцей вкритий олжею.

39. Гнів — мудрості ворог, що досі у безвість не канув,

Вогонь ненаситний в одежі одвічного Ками.

40. Чуття, манас, буддхі (свідомість) гніздом його звуться;

Знання заслонивши, він дурить втіленних заблудших.

41. Якщо ти зумієш свої почуття подолати,

То й того, що розум затьмарює, вб’єш супостата.

42. Могутня є сила чуттів, але розум — над нею,

Над розумом — вічна душа, а Господь — над душею.

43. До нього прямуй і ділами своїми й думками,

І лихо здолаєш в особі звабливого Ками».

ПІСНЯ ЧЕТВЕРТА

ЙОҐА ЖЕРТВИ

1. «Знай, — Крішна сказав, — я цю йоґу по віщому знаку

Звістив Вівасванту, той — Ману, а Ману — Ікшваку.

2. По черзі отак пізнавали її раджа-ріші,

Та з часом губитися стали сліди її віщі.

3. Тож нині тобі заповім йоґу цю незнищенну:

Пізнай, послідовнику й друже мій, тайну священну».

4. «Спочатку вродивсь Вівасвант, ну а ти після нього,

То як Вівасвантові міг ти повідати йоґу?»

5. «Народжень-бо, Арджуно, в мене і в тебе багато,

Я знаю усі, а тобі їх не суджено знати,

6. Хоч я — вічний Атман — народження й смерті не маю,

Та волею з власної майї завжди виникаю.

7. Коли беззаконня розхитує світу основу,

Тоді сам із себе народжуюсь знову і знову.

8. Одвіку народжуюсь я для закону і влади,

Для кари злочинців, рятунку блаженних заради.

9. Хто мого народження опанував таїною,

Нових не зазнає народжень — зіллється зі мною.

10. Хто пристрасть здолав і наповнився мною до краю,

Очистився той і в буття моє легко вступає.

11. Із чим хто приходить до мене, тим стрінутий буде:

Без мене немає доріг, лиш моїми йдуть люди.

12. Хто успіху прагне, офіру підносить для неба,

Бо знає, що наміри ділом підкріплювать треба.

13. Розвівши по кастах людей за ділами земними,

Я сам, нерожденний, стою понад кастами тими.

14. Мене не заплямлять діла і їх плід не заманить,

Таким хто пізнав мене — ділом себе не споганить.

15. Так звільнення предки собі здобували при ділі.

Ти теж так живи і дійдеш до жаданої цілі.

16. Що дія, а що є без-дія — не знати й розумним,

Про дію повім