Українська література 17 століття - Автор невідомий

170 Путивль — місто на річці Сейм на Сумщині.

171 Лавро-половчаиин — половець, котрий втік на Русь разом з Ігорем; в літописах його названо Лавром, чи Лавором, у «Слові о полку Игорев'Ь» — Овлуром.

172 Олег (бл. 1173—бл. 1188) —син Ярослава Володимировича Галицького від його коханки Настаски, спаленої галицькими боярами.

173 Володимир (1151 —1198) —син Ярослава Володимировича Галицького від його жони Ольги Юріївни, дочки Юрія Долгорукого,

1,4 Роман Ніздилович — воєвода Святослава Всеволодича Київського.

175 Всеволод Святославич Чермний(? —1215) — чернігівський князь, син великого князя київського Святослава Всеволодича.

176 Володимир Святославич (? —1201) —сип великого князя київського Святослава Всеволодича.

177 Святослав Святославич — син великого князя київського Святослава Всеволодича.

178 Ростислав Ярославич — син Ярослава Всеволодича.

1,! Давид Ольгович (? — бл. 1196) — син Олега Святославича Чернігівського, зять Ігоря Святославича Новгород-Сіверського.

180 Борис Ольгович — брат Давида, син Олега Святославича.

181 Ростислав Рюрикович (? —1218) — син Рюрика Рости-славича.

182 То р к и (гузи, узи) — тюркське плем’я; із середини XI ст. кочувало в причорноморських степах, здійснюючи набіги на Русь і Візантію; з XII ст. ввійшло до племенного союзу чорних клобуків.

183 Ж и г м о н т (Сігізмунд І Старий, 1467—1548) король польський

і великий князь литовський з 1506 р.

184 Ке с а р иімецьки й.— Йдеться про Максиміліана І Габсбурга (1493—1519).

185 Князь московський.— Йдеться про Василія 111 Івановича (1479—1533), великого князя московського з 1505 р. Литовсько-польсько-московські війни за сіверські землі тривали з 1487 по 1537 р.

186 Миндикерей.— Йдеться про Менглі-Гірея (? —1515), кримського хана з. 1468 p., в 1482 р. очолювана ним орда напала на Україну, захопила і зруйнувала Київ.

187 Бузськ (Бузьк, Буськ) —місто на Львівщині на річці Бузі; в літописах вперше згадується під 1097 р. як центр Волинської землі;

з 1100 р.— столиця Буського князівства; з XIII ст. входив до складу Галицько-Волинського князівства; в XIV ст. захоплений Польщею.

188 Б а т и й (? —1255) —татаро-монгольський хан, онук Чінгісхана; очолював татаро-монгольську навалу на Русь у 1236—1243 pp.; його військо вщент зруйнувало Київ.

189 Лянцькорунський Прецлав (Лянцкоронський Предслав, ? —1531) —українсько-литовський феодал, хмільницький староста; очолював походи українських козаків 1516 р. на Акерман і 1528 р. на Очаків.

190 Україна — тут: Подніпров’я.

191 Білогород — тобто Білгород-Дністровський (Акерман) — місто на Дністровському лимані, відоме з VI ст. до н. е. як грецький поліс Тіра;

з IX ст. давньоруське місто Білгород; в XVI ст турецька фортеця Акерман (Білий камінь).

192 Очаків — місто на березі Дніпровського лиману, біля виходу його в Чорне море; в кінці XIV— на початку XV ст. литовський князь Вітовт заснував фортецю Дашів. На її місці 1492 р. кримський хан Менглі-Гірей, захопивши ці землі, спорудив фортецю Кара-Кермен (Чорна Фортеця), яка невдовзі перейшла туркам і дістала назву Ачі-Кале (Очаків); в 1523, 1669, 1688, 1692 і 1694 pp. Очаків штурмували українські козаки.

193 Овидове озеро — Дніатровський лиман; очевидно, назва пов’язана з легендою, згідно з якою тут відбував заслання, помер і похований римський поет Публій Овідій Назон (43 до н. е.—18 н. е.).

АНОН ІМ

Синопсис — короткий нарис східнослов’янської історії від найдавніших часів до останньої чверті XVII ст. за традицією приписують українському церковному і культурному діячеві, педагогу і письменнику Інокентію Гізелю (1600— 1683), котрий, благословивши книжку до друку, засвідчив свою до неї причетність принаймні у ролі «відповідального редактора».

імовірно, що укладачем «Синопсису» був чернець Києво-Печерської лаври Пантелеймон Кохановський. Перше видання «Синопсису» вийшло з лаврської друкарні 1674 p.; третє, найповніше,—1680 р. Книжка набула популярності не тільки на Україні, в Білорусії та Росії, айв усьму православному світі, перекладена грецькою і латинською мовами, протягом тривалого часу (до XIX ст.) була чимсь на зразок підручника.

Фрагменти із «Синопсису» подаються за виданням 1680 р.

1 «Синопси с» (грецьк.— огляд) — книжний жанр, збірник виписок, уривків, скорочених викладів, описів, окремих статей переважно богословського чи історіографічного характеру, розміщених у хронологічній послідовності.

2 Федір Олексійович (1661 —1682) російський цар, син царя Олексія Михайловича. За його царювання (1676—1681) відбулася російсько-турецька війна, в якій російське і українське військо відбило спроби Туреччини загарбати правобережні українські землі.

3 Муринські землі — землі, де живуть мурини, тобто негри (Африка).

Август-кесар — Август Гай Октавій (Гай Юлій Цезар Октавіан Август, 63 до н. е.—14 н. е.), римський імператор з 27 р. до н. е., небіж Юлія Цезаря. За його правління підкорено придунайські землі і встановлено зверхництво над північним Причорномор’ям.

5 Л е н т у л і й.— Йдеться, мабуть, про Косса Корнелія Ленгулія (? —35), римського консула, котрий в 14 р. н. е. придушив повстання в Паннонії

6 князь., славеноросскій Одонаце р...— Йдеться про Одоакра (Одонакера, Одонацера, бл. 431—493), вождя однієї з германських воєнних дружин, що служили імператорові Західної Римської імперії. Захопивши владу, він протягом 476—493 pp. правив Італією; за середньовічною слов’янською легендою, зафіксованою польськими хроністами, був руським князем.

7 І е з е к і и л (Єзекіїль) — біблійний пророк; його пророцтва складають старозавітну «Книгу Єзекіїля».

8 Тартар — за грецькою міфологією глибока похмура прірва, у яку Зевс ввергає злочинців; частина підземного світу, де мучаться грішники.

9 ...стр а н а Траційска я...— Тобто Фракія — частина Балкан-ського півострова, розташована північніше Македонії, була заселена племенами фракійців; у VI ст. захоплена македонцями і частково скіфами, в 44 р. підкорена римлянами, з кінця V ст.— слов’янами, з кінця X ст. належала Візантії; з XIV ст. підпала під владу Османської імперії.

10 Траки (фракійці) — племена одрисів, гетів, даків, трибалів, бісто-нів та ін., які населяли Фракію. Під час переселення народів у III—VII ст змішалися з іншими племенами і стали оиіим із компонентів в етногенезі східних романців, теперішніх румунів і молдаван.

11 Чех — легендарний праотець чехів, брат Лєха, праотця поляків і Руса — праотця русів.

12 Лєх — легендарний праотець поляків, брат Чеха і Руса.

13 Володимир Мономах (1053— 1125) — великий князь київський з 1113 р.

14 Іоанн Данилович (Іван Калита; ? —1340) —московський князь з 1325