Приречений кохати, або Надія короля Ерланда - Ольга Обська

— Надійко, розповідай.

Надя зітхнула і почала свою розповідь. Вона говорила, мабуть, годину. То плакала, то сльози висихали. Про те, як зародилися почуття, які не мали права на існування, про те, як намагалася придушити ці заборонені почуття, приховувала їх від себе та від нього. Ховала, та не сховала. Про прокляття небес. Про те, що ніколи не судилося бути разом із коханим. І про те, що на Марині тепер лежить особлива відповідальність — закохатися самій та закохати Ерланда у себе.

І лише стукіт у двері перервав її.

На порозі стояв Фредерік:

— Його Величність бажає бачити наречену. Дозвольте провести вас.

— Хвилинку, — виштовхала його за двері Марина.

— Робимо так, — скомандувала вона подрузі. — Залишаєшся рівно на тому місці, де ти є, до мого приходу. Жодних сліз. Жодних страждань. Зрозуміла?

Вона попрямувала до дверей.

— Марино, а переодягтися? — Зупинила її Надя.

— І так згодиться, — запевнила подруга і вийшла.