Шлях королів. Хроніки Буресвітла - Брендон Сандерсон

Це була Сколкозбруя — традиційне доповнення до Сколкозбройця. Саме її і стискав у руці новоприбулий: довжелезний шестифутовий клинок, прикрашений візерунком у вигляді омахів полум’я. Сріблястий метал його леза виблискував так, що, здавалося, от-от спалахне. Грізна зброя, розрахована на те, щоб убивати темних богів. Та ще й набагато довша за Сетову.

Той вагався: він не міг розпізнати тип обладунку. Його не попередили завчасно про це завдання, тож просто не було коли осягати тонкощі конструкцій лат і мечів, які мали в своєму розпорядженні алеті. Але зі Сколкозбройним слід було розібратися до того, як він кинеться навздогін королю: такого ворога не можна було лишати за спиною.

Крім того, Сколкозбройний міг здолати його, вбити, покласти край його жалюгідному життю. Його Викиди були б безсилі проти суперника, закованого в Сколкозбрую, адже вона лиш підсилюватиме, зміцнюватиме його. Сетова честь не дозволить йому відступитися від своєї місії чи шукати смерті. Проте якщо вона сама завітає до нього, він зустріне її з розпростертими обіймами.

Сколкозбройний завдав удару, і Сет, підстрибнувши та крутнувшись у повітрі, Кидком перемістився на стіну коридору. Він задкував, пританцьовуючи, і тримав клинок напоготові. Сколкозбройний прибрав загрозливої пози, ставши в одну з тих фехтувальних стійок, які вподобали бійці зі Сходу. Він виявився куди моторнішим, ніж можна було очікувати від супротивника в такому громіздкому обладунку. Сколкозбруя була особливою річчю — такою ж древньою та магічною, як і Сколкозброєць, що утворював із нею комплект.

Сколкозбройний знову змахнув мечем. Сет відскочив убік і силою Викиду перемістився на стелю, ледь встигнувши уникнути смертоносного леза, що впилося в стіну. Охоплений змагальним азартом, Сет кинувся вперед і завдав удару зверху вниз із викидом руки, цілячи в шолом Сколкозбройного. Той ухилився, припавши на одне коліно, — і клинок зі свистом розтяв повітря.

Сет відскочив назад саме вчасно: Сколкозбройний, змахнувши клинком над головою, цього разу ввігнав його в стелю. Сет не мав власної Сколкозбруї, та й вона була йому ні до чого: енергія напоєних Буресвітлом сапфірів могла або підзаряджати на Викиди, або живити Сколкозбрую — тож доводилось обирати.

Поки Сколкозбройний обертався, він прожогом метнувся вперед по стелі. Як і слід було очікувати, той знову завдав удару, тож Сет відстрибнув убік і покотився. Потім умить звівся на ноги та Кинувся назад на підлогу, прокрутивши в повітрі сальто. Він приземлився якраз за неприкритою спиною супротивника та щосили рубонув по ній Сколкозбройцем.

На жаль, Сколкозбруя надавала своєму власнику одну важливу перевагу: такий меч її просто не брав. Зброя Сета влучила в ціль: по задній поверхні обладунку розповзлося мереживо тріщин, з яких сочилося Буресвітло. Проте на ньому не залишилося жодних вм’ятин чи вгинів, що неминуче з’явилися би на звичайному панцирі. Сет мав поцілити в те саме місце ще хоча б раз, щоби пробити броню.

Пританцьовуючи, він відступив, а розлючений супротивник гнівно змахнув мечем, силкуючись розсікти йому коліна. Буря, що бушувала всередині Сета, давала чимало вигод — включно з можливістю швидко загоювати неглибокі рани. Але навіть вона не змогла би відновити кінцівки, по яких різонули Сколкозбройцем.

Сет обійшов Сколкозбройного, а тоді вибрав вдалий момент і ринувся вперед. Той знову наніс удар, але шин миттю Кинувся на стелю — шугонув угору, опинившись над вістрям меча — і зразу ж Кидком повернувся додолу. Приземлившись, він без загаяння рубонув супротивника, але Сколкозбройний швидко зорієнтувався та вклав у новий удар ще й інерцію попереднього. Вийшло майже ідеально: схибив не більше, ніж на волосину.

Сетів суперник орудував Сколкозбройцем із небезпечною майстерністю. Багато хто аж надто покладався на саму лише силу своєї зброї й обладунку. Проте цей боєць був явно не з таких.

Сет стрибнув на стіну й атакував суперника швидкими, короткими наскоками, мов розлючена мурена. Сколкозбройний відбивав їх замашними, стрімкими ударами у відповідь. Довжина його клинка не давала Сету змоги наблизитися.

«Щось це все надто затягується!» — промайнуло в його голові. Якщо король дістанеться своєї схованки, Сетова місія автоматично провалиться, скільки б алетійців він не вбив. Пригнувши голову, шин знову спробував завдати удару, проте Сколкозбройний змусив його відступити. Кожна зайва секунда цього двобою збільшувала шанси короля на щасливу втечу.

Настав час забути про розважливість. Сет злинув у повітря та, Кинувшись в інший кінець коридору, почав падати на супротивника, виставляючи ноги вперед. Той одразу ж змахнув мечем, але Сет встиг змінити кут Кидка й опустився додолу — лезо Сколкозбройця просвистіло в повітрі якраз над його головою.

Він приземлився навпочіпки й використав силу інерції, щоби, відштовхнувшись, рвонути вперед і рубонути Сколкозбройного в бік — туди, де збруя дала тріщину. Удар вийшов страшним: намічена пластина розлетілася на друзки, а навсебіч бризнули краплини розплавленого металу. Суперник зойкнув, припавши на одне коліно, і підніс руку до ушкодженого боку. Сет зарядив туди ще й ногою, і цей підсилений Буресвітлом удар відкинув супротивника назад.

Закутий у важкий обладунок Сколкозбройний врізався у двері королівських покоїв, розтрощив їх і впав на порозі, наполовину залетівши в кімнату позаду них. Сет залишив його лежати, пірнувши у прохід справа, — навздогін королю. У цьому коридорі лежав такий же червоний килим, а лампи з Буресвітлом, що висіли на стінах, дали йому можливість підживити бурю всередині.

Енергія знову кипіла в ньому, і він побіг швидше. Якщо він матиме достатньо часу, то зможе спершу покінчити з королем, а там уже до переможного кінця відбиватиметься від Сколкозбройного. Це буде нелегко: Повний викид із прив’язкою до дверей не зупинить його, а збруя дозволить бігти з неуявною швидкістю. Сет озирнувся через плече.

Сколкозбройний не переслідував його. Він сидів на землі, вочевидь приголомшений. Сет ледь бачив його: людська постать на порозі, всипана скіпками від розколотих дверей. Напевно, він поранив його сильніше, ніж гадав.

А може…

Сет застиг на місці. Перед очима промайнула низько схилена голова людини, котру поспіхом виводили гвардійці — так, щоб не можна було розгледіти обличчя. А Сколкозбройний усе ще не поспішав кидатися навздогін. І щось він аж надто майстерно орудував мечем. Ходили чутки, що небагато бійців могли тягатися з Ґавіларом Холіном у мистецтві володіння холодною зброєю. Отже…

Сет повернувся і рвонув назад, покладаючись на свою інтуїцію. Щойно Сколкозбройний угледів його, як енергійно звівся на ноги. Сет побіг іще швидше. Бо що безпечніше для короля? Втікати, довіривши своє життя охоронцям? Чи надягти Сколкозбрую та залишитися, замаскувавшись під одного з них?

«Спритний хід»,