Кольорова Сага - Вікторія Рудь

    – Я в цьому впевнена, – засміялася Настя, бо згадала свою домашню схованку.

    Митець так швидко  диктував детальну інструкцію по виготовленню та використанню Уловлювача, що Настя ледве встигала записувати. Нарешті він закінчив і дівчина натиснула "Розсилка". За хвилину почали приходити повідомлення: "Отримав. Дякую. Фарби є.", "Отримала. Приступаю до виготовлення." Повідомлень було багато. На сто двадцятому Настя зупинилася і відрапортувала Митцю:

    – Вдалий початок.

    – Так, – погодився він, – але святкувати перемогу ще зарано.

    В цей час в кабінет зайшов Андрій. В руках він тримав три порожніх Уловлювача.

    – Можемо продовжити полювання, – весело сказав він і роздав усім "зброю".

    Вони спустилися вниз до фонтану, впіймавши по дорозі більше півсотні дракон'єрів. Від Гамадрила у фонтані залишилися лише великі мокрі шматки його густої шерсті.

    – Куди він подівся? – здивовано запитала Настя.

    – Хтось намалював Розчинник дракон'єрів і додав у воду, – констатував Митець, беручи спеціальним приладом пробу води на вміст фарб. - Дуже винахідливо, хоча і не гуманно. Молодці кольорівці! Часу не гають. Ходімо, і ми не будемо час гаяти.

   На вулиці стояв справжній галас. Дракон'єри розбігалися в різні сторони.Вони тікали від кольорівців, які вміло орудували Уловлювачами та Розчинниками. Все це дійство нагадувало полювання на відьом.