Невинна й небезпечна - Ольга Обська

— Я хотів набрати трохи тамтешньої води, але… — Маркель потер лоб і усміхнувся, — …щось трапилося, що вибило мене з колії. І я повернувся ні з чим.

Амалія відступила на крок, відчуваючи, що тремтить. Вона знала, що сталося з принцом. Знала краще, ніж він сам.

— Я думаю повторити поїздку до Шерстонської діброви. Хотів запросити вас із собою. Адже ви добре знаєте ті місця.

Принц дивився запитливо, чекав на відповідь, а в Амалії від хвилювання пересохло в роті, і язик перестав слухатися. Вона не могла насмілитися глянути Маркелю в очі, ніби він зміг би прочитати в них її сум'яття — здогадатися, що це вона винна в тому, що з ним трапилося біля джерела.