Змінити Дракона - Олександра Метафор
- Але як я зможу це зробити? Седрик - ще півбіди, але в мене купа родичів, кожен з яких бажатиме мені щонайменше загубитися, а щонайбільше - довгої і болісної смерті.
Самюель усміхнувся їй, його долоня ласкаво торкнулася її обличчя. Маленька дурненька, вона справді не бачила своєї сили, не бачила, як впливає на всіх, з ким ледь перетинаються її шляхи.
- Ми будемо поруч із тобою, Маріанно. Ти не сама. У тебе є підтримка тих, хто вірить у тебе і в твою здатність змінити долю. - Він почав перераховувати. - Калеб - твій родич узагалі-то! Не по крові, звісно, але його голос напевно має значення. До того ж, твій козир - зовнішня політика. Ніхто до тебе не був у змозі налагодити зв'язок із драконами і вампірами.
- Навряд чи це плюс.
- Я не змушую, - сповільнив натиск дракон, - уже зрозумів, що ти в мене волелюбна...
- А ти тиснеш!
- ... і тобі потрібен час і віра, щоб побачити ситуацію з різних боків, - проігнорував спробу перебити Самюель, - просто не скидай мою думку з рахунків. Ти можеш це.
Маріанна задумливо зітхнула, зважуючи слова Самюеля.
- Я не впевнена і, головним чином, не впевнена, що людина ззовні зможе ухвалювати такі самі рішення, як той, хто прожив тут не одне покоління.
- Ти не отруєна ненавистю, - нагадав дракон.
- Самюель, - дівчина, нарешті, здалася, - Якщо я справді можу щось змінити, якщо я можу принести світло в цей морок, то, мабуть, я повинна спробувати. Змінити життя моїх братів, сестер, розібратися з усіма бюджетними дірами Вейри...
- Ох, здається, весілля нам не бачити найближчим часом, - сумно і злегка театрально зауважив Самюель.
- Спочатку я закінчу навчання! - Запищала дівчина, регочучи й штовхаючи дракона в бік.
Сміх і радість були наче зцілювальні хвилі, що омивали їхні душі й створювали особливий, неймовірно теплий клімат навколо. І в цей момент, під тьмяним сонячним світлом і в обіймах одне одного, вони зрозуміли, що сміх - це їхня секретна сила, здатна подолати будь-які труднощі.
Несподівано, Маріанна стала навшпиньки і поцілувала Самюеля, їхні губи зустрілися в ніжних обіймах. Цілувалися вони, ніби в цьому поцілунку полягала вся їхня любов і щастя. Навколо них витали іскри захоплення, немов феєрверк на їхню честь, освітлюючи темне небо.
За ними з болем у грудях спостерігав Кітано.
