Приручити Дикого - Анна Лященко

Карада

Сьогодні у нас польоти по пересіченої місцевості. Тільки моя дракониця за всі ці дні, що минули з мого примусового заміжжя, так і не озвалася! Тому викладач відправив мене до лікарні, а мій чоловік полетів з рештою студентів. Я бачу, як принцові важко розлучитися зі мною навіть на кілька годин. Його мало не силою змусили летіти з усіма! Брати-близнюки Роксі та Соко, як завжди, залишилися охороняти мене невідомо від чого. Вони тепер ходять за мною завжди та скрізь. Принцу так спокійніше, а я вже навчилася ігнорувати їхню присутність.

Вирушаю на лікарський факультет із запискою від викладача з польотів, з проханням розібратися у причинах неможливості мого обороту. Тітка мене оглянула і відправила додому, сказавши, що це все ще позначаються наслідки пережитого мною шоку і скоро пройде. Але те саме вона говорила і два тижні тому! Про всяк випадок я вирішила піти в бібліотеку і пошукати інформацію про моє захворювання.

Я просиділа там до обіду, але нічого корисного так не знайшла. Скрізь пишуть те саме, що й тітка казала мені: шок, тимчасові проблеми, треба почекати.

Повертаюся до резиденції диких. Дорогою брати постійно бурчать, що не завадило б зазирнути в їдальню. Зітхаю, їм би тільки їсти і їсти! Принц ніколи не наполягає на відвідуванні їдальні, якщо мені не хочеться. І завжди приносить мені булочки та молоко вранці. Я подумала про принца і тут же відчула, як заскигла моя дракониця! Ну нарешті то! Я вже боялася, що вона зникла назавжди! Начиталася я про такі випадки, поки вивчала літературу на цю тему.

Ледве відчувши свою драконицю я не втрималася і, обернувшись, злетіла в повітря!

Так! В нас вийшло! Моя звіряча сутність повернулася! Ми летимо! Як же я вже сумувала за цими почуттями, коли все небо належить тобі! Я мало не верещу від щастя! Поруч зі мною летять Соко і Роксі, точніше намагалися летіти, але я набагато легше і швидше, і вони незабаром відстали. А крила забирають мене все далі й далі від Академії.

Але незабаром радість від польоту змінюється здивуванням, а потім і страхом, бо моя дракониця відмовляється підкорятися мені! Я знову тільки збоку можу спостерігати за її діями.

Близнюки залишилися далеко позаду, вже навіть не бачу їх, а я все лічу та лічу...

Іноді дракониця перестає махати крилами та принюхується, ширяючи в повітрі. А потім, уловивши щось, тільки їй доступне, уперто летить кудись, не бажаючи мені підкорятися.

Через деякий час я бачу золотого дракона, і моя звіряча іпостась радісно спочатку пищить від захоплення, а потім розтікається як кисіль на блюдце, муркочучи та тихенько скиглячи.

Зрадниця! Вона обернулася тільки для того, щоб опинитись ближче до принца! Півдня розлуки, і моя звірюга вже готова мало не на череві повзти до нього!

Я злюся, емоції киплять усередині й, скориставшись тим, що дракониця відвернулася, я, не усвідомлюючи наслідки свого вчинку, обертаюся. Прямо у повітрі! І якби не принц, який упіймав мене на льоту, я б приземлилася прямо на гостре каміння.

Раян, підхопивши мене майже біля самої землі, одразу приземляється, і, обмацуючи, тремтячим голосом запитує:

- Карада! Ти ціла? Що це було?? Як ти тут опинилася? Твоя дракониця, що з нею?

Таким свого чоловіка ще не бачила. Він переляканий і ніяк не може вийти з часткового обороту, але небезпеки від нього я не відчуваю, скоріше навпаки. Піддавшись незрозумілому мені пориву, я притискаюся до нього і чую задоволене муркотіння своєї дракониці.

- Карада, цей оборот... твоя дракониця сама це зробила? Їй не можна довіряти! А якби мене поряд не виявилося? Дарія, напевно, має засоби, щоб придушити звірину іпостась!

- Це я винна, я намагалася змусити її зупинитися, але вона все летіла та летіла до тебе. А ти не втручайся в моє життя! Зі своєю драконицею я розберуся сама!

- Карада! Я настільки тобі противний, що ти готова була померти? Ти ж мало не розбилася!

Я... я не знаю, що відповісти. Адже так і виходить...

Принц люто гарчить, і в цей момент з'являються близнюки, що відстали від мене десь на півдорозі.

Принц злітає в повітря і з розлюченістю накидається на них! Грудьми збиває першого, здається це був Роксі, а потім накидається на другого брата і рве його зубами та пазурами.

Я не знаю що робити! Він зараз їх просто вб'є! Слава Богам, у цей момент з'являється Кай і намагається відтіснити золотого дракона, але це все одно, що намагатись зупинити лавину голосом! І тоді я злітаю в повітря і стаю на шляху Раяна. Принц, який не чекав такого маневру, налітає на мене всією своєю вагою, і я падаю. Намагаюся спланувати, але від сильного удару у мене звело м'язи, і я не можу навіть розкинути крила.

«Карада, тримайся!!»

Знов чую в голові голос Дикого! Але ж цього не може бути! Його ж тут нема! Знову в мене галюцинації... Але цієї частки секунди мені вистачило, щоб відновити дихання, а золотий дракон повторив свій маневр, як тоді на заняттях з планування, і я, вже знаючи чого очікувати, свідомо ловлю повітряну хвилю, яку він підіймає та відновлюю рівновагу.

"Приземляйся!" - гарчить чоловік у моїй голові, і його злий голос нічого доброго не обіцяє.

Приземляємось і обертаємося практично все одночасно. Соко прикриває собою оглушеного ударом брата, а Кай буквально хватає за комір Раяна.