Приречений кохати, або Надія короля Ерланда - Ольга Обська

Король склав аркуш назад у конверт і засунув його в кишеню камзола.

— Які будуть розпорядження? — тихенько поцікавився сірий поштар.

— Скажи підготувати мені свіжого скакуна.

Той миттєво зник.

— Панове, — звернувся Ерланд до свити. — Вимушений ненадовго залишити турнір. Сподіваюся, за час моєї відсутності нічого не станеться. Але так чи інакше процедура вимагає, щоб я залишив відповідального за проведення змагання. Своїм повноважним представником із цих питань призначаю...

Арчибальд поважно вклонився і хитнув головою на знак того, що готовий взяти на себе таку відповідальність.

— …свою Радницю Надію.

Король стрімко вийшов з ложі, залишивши свиту витріщеними очима дивитися на Надю. На обличчях вельмож легко читалося питання в дусі: «Оце непорозуміння в червоній сукні, ось ця дурненька божа квіточка, лишається за старшу на лицарському турнірі???» Панове могли б і не вирячатися так очманіло. Надя сама перебувала в шоковому стані. Залишалося сподіватися, що, по-перше, Ерланд поїхав справді ненадовго (може мова лише про десять-двадцять хвилин), а, по-друге, у налагодженому механізмі лицарського турніру не станеться нічого такого, що вимагало б її втручання. Але чомусь у голові знову нав'язливо спливли слова Лізі: «От чує моє серце, щось сьогодні станеться».

___________________________________

Мої хороші,
дуже-дуууууууже вдячна Вам за зірочки і особливо — за теплі веселі коментарі, які неймовірно надихають❤️❤️❤️