Єдина, або Сім наречених принца Ендрю - Ольга Обська

РОЗДІЛ 13. Масажер

На ярмарок Глафіру і Зурім відправили в кареті, запряженій четвіркою зебр. Екзотичний транспортний засіб вражав. Зовні корпус був оброблений невідомим Глаші металом, що відливав бузковим кольором — неможливо дивитися, не мружачись, всередині — розкішне драпірування і настільки м'які сидіння — ніби летиш у хмарах. Таким видом транспорту Глаші ще жодного разу не доводилося користуватися, і поїздка обіцяла бути веселою. Затьмарювало подорож тільки те, що дівчат не відпустили за покупками одних і нав'язали їм для супроводу обох халітес. Крайс пояснив це тим, що Глаша і Зурім вже продемонстрували рідкісне вміння знаходити пригоди на свою п'яту точку і без нагляду їх залишати категорично неможливо.

Самі халітеси дорученою їм місією були задоволені. Мабуть, обох сильно надихав майбутній шопінг. Вони навіть уклали тимчасове перемир'я — перестали кидати одна на одну їдкі погляди. Більш того, як здалося Глаші, Сійя сповнилася до неї деякою повагою і поглядала вже не з такою зарозумілою поблажливістю, як раніше. Ось в такій дружній атмосфері жінки і вирушили на ярмарок.

Глафіра з цікавістю дивилася у вікно. Ще б пак! Це була її перша подорож за стіни палацу, якщо не брати до уваги скачок на божевільній зебрі. Але тоді було не до того, щоб милуватися краєвидами. Зараз же ніхто не заважав споглядати заспокійливі картини. Так, саме таке враження справляли безкраї луки, вкриті смарагдовою травою. Ех, побігати б по них босоніж наввипередки з безтурботними різнокольоровими метеликами.

Приблизно через півгодини пейзаж змінився: все частіше і частіше перед очима почали пропливати будівлі. Стало зрозуміло, що карета під'їжджає до населеного пункту. Це були картинки з улюбленої в дитинстві книги «Чарівник смарагдового міста», втілені в життя. Тільки там будинки ставали гарними, якщо дивитися на них крізь зелені окуляри. Тут же і без окулярів очі розбігалися від краси.

Проїхавши бруківкою кілька сотень метрів, карета в'їхала на велику площу. Судячи з яскравих вивісок, тут і розташовувався ярмарок. Відчуття, що потрапила в чарівне місто, пройшло, варто було прочитати напис на одній з них: «Все по 35 алюмінієвих». Знайомо, однак.

Алюмінієві — таку горду назву носила місцева валюта. Глаша не стала питати чому. Сама здогадалася, що, мабуть, алюміній в Дарліті на вагу золота. Глафірі і Зурім видали на витрати 10 купюр номіналом по 100. Багато це чи мало складно було зрозуміти, поки не побачила вивіску. Вона допомогла з легкістю перевести видані 1000 алюмінієвих у гривні. За підрахунками Глаші курс виходив приблизно один до одного.

Халітеси в один голос почали переконувати своїх підопічних почати шопінг саме з тієї лавки, де товари мали коштувати не дорожче 35 алюмінієвих. Глафіра заперечувати не стала. Їм із Зурім якраз і потрібен був магазин, де продавалася різна дрібнота, щоб підібрати щось схоже на Окай.

Приміщення виявилося досить тісним. Кілька рядів полиць, завалених усілякими товарами і невелика кабінка, де сиділа продавець з виразом глибокої нудьги на обличчі. Нудьгуючий працівник прилавка влаштовував Глафіру набагато більше нав'язливого. Вона не любила, коли, не встигнувши переступити поріг магазину, потрапляєш до рук настирливих фахівців із втюхування товарів.

Халітеси мов за командою кинулися до стелажу з косметикою, а Глаша і Зурім почали неспішно обходити по колу стенди з товарами. Який асортимент! Будь-який земний супермаркет позаздрив би. Підставка для зберігання рукавичок у вигляді п'ятірні, ароматизовані пакети для сміття, тимчасові картинки-тату для зебр і засіб від лупи для них же, корм для кажанів (вони тут в Дарліті що, домашні улюбленці?), і ще безліч різних щіточок, тримачів, підставок, коробочок. Глаша шукала щось на зразок футляра для гігантської зубної щітки, але нічого підходящого не траплялося.

— Щось підказати? — підскочив до дівчат рожевощокий юнак в яскраво-жовтому камзолі.

І звідки тільки взявся? Рано Глафіра зраділа, що уникла нав'язливої ​​допомоги місцевих продавців.

— Зверніть увагу, лише сьогодні у нас небачені знижки, — продовжив хлопець. — Купуючи два масажера, ви отримуєте третій у подарунок.

— Дякую, масажери нас не цікавлять, — ввічливо відмовилася Глаша і продовжила роздивлятись полиці з товарами.

— Чому ж? Масажер потрібен абсолютно всім. І особливо таким молодим гарним дівчатам, як ви.

Остання фраза влучно потрапила в цільову аудиторію. Зурім раптом зацікавлено подивилася на рожевощокого продавця. Натхнений першим успіхом хлопець продовжив:

— Прилад виготовлений із екологічно чистих матеріалів, розроблений з урахуванням останніх досягнень медичної науки. Допомагає позбутися остеохандрозу, остеопорозу, рахіту, радикуліту, плоскостопості і клишоногості.

Зурім з побоюванням перевела погляд на свої ступні і стурбовано поворушила носком правої ноги. Глаша потягнула її за руку, а в бік жовтого камзола кинула:

— З клишоногістю у нас все в порядку.

— Хоча б погляньте на це диво інженерної думки!

Хлопець дістав з коробки циліндричний предмет з ручкою, схожий на скалку, і почав водити ним по своєму плечу, демонструючи спосіб застосування:

— Лікувальний ефект досягається двома шляхами: шляхом механічного впливу, а також сприятливим впливом на психіку чарівних звуків.

Він посилив інтенсивність рухів, і приміщення наповнилося ніжним передзвоном.

— Це ж Окай! — видихнула Зурім. — Зовсім як наші, тільки трохи більші і дзвенять голосніше.

З крамниці «Все по 35» східна красуня вийшла щасливою володаркою трьох масажерів. Взагалі-то, для танцю потрібно тільки два Окай. Третій, дармовий, вона вирішила використовувати для масажу ступень. Так, про всяк випадок, для профілактики клишоногості.

Тепер залишалося підібрати Зурім костюм для танцю. На її батьківщині для його виконання дівчата надягали коротенькі топіки і легкі шаровари, при цьому ще й потрібен був довжелезний шарф, кінець якого на початку номера танцівниця підпалювала, а до кінця номера він повинен був повністю згоріти. Трохи спірно з точки зору пожежної безпеки, але Зурім запевнила, що вміє контролювати силу вогню спеціальними маніпуляціями з шарфом.