Повелитель таємниць - Cuttlefish That Loves Diving

.

Кольори швидко промайнули, коли Азік провів Кляйна крізь непроглядну темряву, що огорнула Берсеркське море.

.

У цю мить темний квадратний перстень і вишуканий старовинний мідний свисток злегка мерехтіли, освітлюючи обличчя Азіка.

. =

Консул Смерті, який пережив Четверту Епоху, заплющив очі, мовчки слухаючи крик, що долинав з невідомого місця. Потім він раптом стиснув праву руку.

, - .

Всі пейзажі з сусіднього духовного світу вибухали, перетворюючись на чорний вихор, що повільно обертався, кордонів якого не було видно.

=

Вихор раптом спалахнув, поглинувши Азіка, Кляйна та двох його маріонеток.

.

Кляйн відчув раптове і сильне запаморочення, коли його ледь не вирвало на місці.

. =

Він прийшов до тями через невідомий проміжок часу, зрозумівши, що знаходиться всередині темного, холодного мавзолею. Навколо нього стояли відкриті труни, а всередині них гниють трупи з білим пір'ям на спині.

. =

Хоча я попередив пана Азіка, ми все одно опинилися тут, Кляйн на секунду був здивований, оскільки раптом відчув глибоке почуття безпорадності.

Він повернув голову, щоб подивитися вбік, і побачив Азіка, що стояв біля нього. Він пильно вдивлявся в сходові прольоти, що вели вглиб мавзолею.

.

У цьому районі виходив густий чорний газ, який повільно кружляв, як смог.

.

Той, хто ховається там, цілком може бути Штучною Смертю, не міг не попередити Кляйн.

.

Контури обличчя Азіка вже не були такими підтягнутими, коли він вигинав куточки рота.

. = = =

Мій попередній сон дозволив мені пригадати ще багато речей. Я бачив себе сидячим на кістяному троні, і бачив Потойбіччя і звичайних людей, що лежали мертві перед троном. Вони не зробили нічого поганого, але все одно померли раптовою смертю. Один за одним вони вставали, перетворюючись на жахливу нежить, нежить, яка присягала мені на вірність.

І я просто холодно спостерігав за ними без будь-яких емоційних коливань. Я допустив, щоб лихо поширилося селом на місто.

. =

Це змусило мене почуватися не схожим на себе. Але я також добре знала, що це може бути справжня я.

? .

Як консул смерті з імперії Балам Четвертої Епохи? Губи Кляйна злегка затремтіли, перш ніж він міцно стиснув їх.

,

Азік потер скроні і продовжив незворушним тоном, я відчуваю, що повертаюся до цього

.

повз.

915 -

Володар таємниць - Глава 915 - Інший я

915

Розділ 915 Інший я

. - = ,

Не чекаючи відповіді Кляйна, Азік, який пильно вдивлявся вглиб мавзолею, продовжив: Я все ще пам'ятаю своє воскресіння після першої смерті. Я лежав у блідо-білій труні і похитнувся на ноги. Я жахалася, не розуміла, що відбувається. Я також не знав, де я перебуваю.

.

Перш ніж священнослужителі зібрали мій труп для очищення, я втік, спотикаючись по дорозі, як блукаючий привид. Я перетинав луки, селян і міста. Я не могла згадати, хто я і звідки.

= =

Куди б я не йшов тоді, я чув усілякі ридання. Коли я дивився, як священики очолюють масові поховання, я відчував смуток у кожному кутку.

, . = -, ; .

Пізніше мені довелося врятувати знатну даму і зайти в її садибу. Вона була яскравою і жвавою дівчиною, а я – як здичавілий звір з джунглів. Я був чутливий, підозрілий, самопринижений, боявся; і я часто показував холодну, байдужу, жорстоку сторону, яка не відповідала моралі людини.

.

Вона була дуже цікава мною. Незалежно від того, як я уникав її або які жахливі речі робив, вона підходила до мене, заражаючи мене своєю посмішкою. Вона використовувала цікаві речі, щоб вплинути на мене, і я, сам того не усвідомлюючи, звик до її витівок і її існування.

Ми таємно зібралися разом. Вона дуже переживала, що батько не погодиться на її шлюб з колишнім волоцюгою і нинішнім слугою.

= =

Побачивши її меланхолійну посмішку, я вперше відчула, як кров хлине крізь мене. Я необачно сказала їй, що їду, але повернуся з аристократичним титулом і весільною гірляндою.

= - . =

Пішов в армію, став лицарем. Я підняв триметровий спис і кинувся на ворогів. Завдяки хаосу Четвертої Епохи на Північному континенті я став бароном і отримав феод, який міг би назвати своїм.

, , - =

Я виконав свою обіцянку і з листом про присвоєння короля, фамільним гербом, стрічкою лицарської медалі та саморобною гірляндою одружився зі своєю нареченою.

=

Сказавши це, вираз обличчя Азіка поступово став лагідним. Він ніби щось згадує і пригадує. Куточки його рота згорнулися, і він цього не усвідомлював.

,

Серце Кляйна заворушилося, почувши це, наче він знову зустрівся зі знайомим паном Азіком.

? .

Що було далі? Він обережно вів розмову.

. = =

Азік подивився вперед і сказав: Пізніше ми побудували замок на нашому феоді. У нас були діти, хлопчик. Він дуже швидко виріс, і я помітила, що він виросте високим і кремезним.

Він любив битися, часто бігав, тягнучи палаш, стверджуючи, що хоче стати лицарем

. ,

Я думала, що це просто дитячі розмови, які не триватимуть довго. Однак, навіть якщо він зламав ногу або пошкодив голову, він не кидав тренування. Він думав, що я не зможу його побачити, якщо він сховається у своїй кімнаті, кривляючись, доглядаючи за раною. Хе-хе, він недооцінив свого батька. Всі духи у феоді таємно перебували під моєю службою.

. , ,

Минав рік за роком. Я все більше і більше пригадував свої спогади. Моя дружина часто нарікала, що в замку занадто холодно і темно, і що вона хоче поїхати кудись, де є сонячне світло і тепло. Я задовольнив її прохання, але лише значно пізніше зрозумів, що це не тому, що їй не подобається залишатися в замку, а тому, що вона боїться змін, які відбуваються зі мною. Вона боялася холоднішого мене, який ставав чужим.

= =

Вона ніколи не говорила мені таких речей, проводячи зі мною час, як завжди. Ми чудово провели час на березі моря на півдні, і навіть думали завести другу дитину, але, на жаль, у нас нічого не вийшло.

=

Тільки коли я відчув, що наближається моя наступна смерть, я повернувся до феоду, до свого замку.

=

Мій син, цей хлопчик сказав мені, що він хоче відправитися