Мені потрібна свобода - Аріна Спел

Відчуття його руки на попереку вибивало ґрунт з під ніг. Він повільно ковзав великим пальцем по шкірі, а тіло від цієї  ласки пробивало струмом. Я не була безневинним дівчисько. В моєму світі мені вже за тридцять. Доросла дівчинка. Отже прекрасно розуміла - я хочу цього чоловіка. Й чим далі, тим сильніше. З цим треба щось робити . Може не варто дразнити його? Проведу з ним пару ночей, втамую голод, тай розбіжимося. Хто-хто , а він страждати точно не буде. Його такий розклад влаштує більш ніж мене. От тільки як його почати спокушати якщо мені його вбити хочеться?

-То так ви виконуєте накази? -його хриплий голос вивів мене з роздумів. А рука притисла ще сильніше. Хоч ми й так були на межі пристойності. 

-Не розумію ваших звинувачень?

-Коли я просив сукню без декольте, то не мав на увазі - оголіть спину, щоб на вас ще більше всі витріщилися!!

-Ви й закони так пишете? З ремаркою «король може мати на увзі»? Звідки мені було знати ваші думки. Ви сказали - я виконала. Чітко, заміть те. Та в результаті я й винувата, бо думки не вмію читати. Де справедливість?

Він відвів погляд від моїх очей, опустив його на губи. Потім схилився до мого вуха й прошепотів:

-Мені доведеться вас покарати. 

При цьому його пальці сковзнули під тканину й почали виводити візерунки  на шкірі. 
Все це вкупі, його шепіт, теплі долоні, запах, що заполонив легені, ввело мене в ступор. Я ніби й не я. В середині щось бренькнуло, таке враження, що відкрилася кришка скриньки і я відчула, що не сама. Хтось слабкий і тендітний намагається дотягнутися до моє свідомості. 
Це налякало мене. Я божеволію? Я помираю? В моє тіло вселиться інша душа? Мабуть мій переляк відобразився на моєму обличчі, а Кайлен зрозумів його по своєму, бо додав:

-Не хвилюйтеся, навіть в покаранні я вмію приносити задоволення жінкам. Кажуть, я неповторний. 

О, це привело мене до тями . 

-Ну, хвалити себе кожен мастак. Хотілося б покази очевидців. А щодо неповторності, то порівняю вас і ще пару екземплярів, тоді й зроблю висновки. 
Мабуть моє щастя, що музика закінчилась. Кайлен взяв мене за руку й потягнув у бік столів, де вже чекали дівчата. 
-Не смійте більше ні з ким танцювати!!!!

-Це наказ?- задерла я підборіддя.

-Наказ! Його вам вже не викрутити в свій бік. 

З цими словами він попрямував до свого квітника. Де всі мліли і посміхалися, чекаючи на милість від Високості . Чого до мене причепився? Бери й танцюй, карай, розпоряджайся як хочеш. Всі будуть щасливі. Так ні, мене надумав перевиховувати. Накази сипле на мою нещасну голову. 
Знову музика, знову танці. Король кружляє вже третю чи четверту дівчину. Посміхається. Щось відповідає. Чи мені не байдуже. Пффф. 
В один з моментів бачу, як до ного підходить Еліна. Кладе руку на його долоню, зазирає в очі, щось питає. Він ствердно киває і веде її до центру зали. 
Келих, що я гріла в руках вмить спорожнів, я перевернула його одним махом і взялася за другий. Діла мені до них нема!!!!! Ніякого!!!!! Хай хоч там посеред зали почнуть пестощі. Мені ж легше буде розірвати ці заплутані, як клубок, стосунки. 
-Бачу ви на самоті, може подаруєте ще один танець, я й не сподівався на таку можливість - знову цей король-лис.

-Мені заборонено танцювати -гиркнула я, навіть не задумовуючись як це виглядатиме з боку. 

-Шкода, дуже хотілося продовжити наше знайомство.

-Знайомство то ми продовжити можемо, для цього не обовʼязково танцювати. От хоча б на терасу можна вийти. Я не проти посидіти за келихом вина у затишному місті. 
Брови чоловіка поповзли до гори. Але за якиісь час здивування змінилося азартом. І зі словами:

-Цікаво, чи виживе хоч хтось? - він простяг мені руку. 
-З чого б це- обурилася я- наказу з кимось і кудись йти не поступало. Був наказ не танцювати , його я виконую непорушно. 
Браєн голосно засміявся й повів мене на балкон.