Протистояння. Том 1 - Стівен Кінг
Рей підкурив цигарку, підійшов до дверей студії та замкнув їх. Повернувся до студійної кабінки й замкнув її також. Тоді він зупинив бобінний програвач із фоновою музикою, запустив свою заставку та вмостився за мікрофоном.
— Усім доброго дня, — сказав він. — З вами Рей Флаверс та «Скажи своє слово», і, гадаю, цього ранку в нас може бути лише одна тема, чи не так? Можете звати його Трубошиєм, супергрипом чи Капітаном Трипсом, та це все одне й те саме. До мене доходили лячні чутки про те, що армія намагається заткати всі роти й дірки, і якщо вам хочеться про це поговорити, я готовий вас вислухати. США й досі вільна країна, правильно? І оскільки цього ранку я в студії сам-один, дещо змінимо правила. Затримку ефіру вимкнено, і гадаю, що обійдемося без реклами. Якщо ви бачите той самий Спрінгфілд, що і я — з вікон KLFT, охочих бігати по крамницях однаково не лишилося. Окей. Якщо ви вже вбрали штанці та вдягнули капці, — так завжди казала моя мати, — будемо починати. Наші безкоштовні номери: 555-8600 та 555-8601. Коли лінія буде зайнята, потерпіть. Не забувайте, що я тут сам.
У Картейджі, за п’ятдесят миль від Спрінгфілда, була військова частина, і, щоб подбати про Рея Флаверса, звідти відправили групу з двадцяти солдатів. Двоє відмовилися виконувати наказ. Їх розстріляли на місці.
За годину, яка в них пішла на дорогу до Спрінгфілда, Рею встигли зателефонувати лікар, який розказав, що люди мруть як мухи, і гадав, що уряд зціпив зуби й бреше щодо вакцини; медсестра, яка підтвердила, що мерців вивозять із лікарень Канзас-Сіті цілими вантажівками; жінка в гарячці, яка запевняла, що це справа рук інопланетян із далекого космосу; фермер, який сказав, що загін солдатів щойно закінчив копати збіса довгу траншею в полі біля траси 71, що пролягала на схід від Канзас-Сіті; десяток інших слухачів зі своїми історіями.
Потім щось грюкнуло в зовнішні двері студії.
— Відчиніть! — почувся приглушений крик. — Відчиніть в ім’я Сполучених Штатів!
Рей зиркнув на годинник — за чверть дванадцята.
— Ну, здається, у мене тут десант приземлився, — мовив він. — Однак програма триває, тож…
Застрекотів автомат, і на килим упала дверна ручка студії. Із зазубреної діри йшов блакитний дим. Двері виламали, і до студії ввірвалися кілька солдатів у протигазах і при повному бойовому спорядженні.
— Щойно до нашого зовнішнього офісу заскочило кілька солдатів, — сказав Рей. — Озброєні до зубів… у них такий вигляд, як у вояків, які п’ятдесят років тому проводили зачистку у Франції. Якби не протигази…
— Вирубай! — загорлав кремезний чоловік із сержантськими нашивками на рукавах.
Він бовванів за скляними стінами кабінки та замахав до Рея автоматом.
— І не подумаю! — гукнув у відповідь Рей.
Його кинуло в холод. Він узяв із попільнички цигарку й побачив, що пальці в нього тремтять.
— У нашої станції є ліцензія Федеральної комісії зв’язку, тож…
— Я скасовую твою їбучу ліцензію! А тепер вирубай!
— І не подумаю, — повторив Рей і повернувся до мікрофона. — Леді та джентльмени, мені наказали вимкнути передавач KLFT, і я відмовився. На мою думку, цілком слушно відмовився. Ці люди поводяться, як нацисти, а не американські солдати. Я не…
— Останнє попередження! — сержант звів автомат.
— Сержанте, — заговорив один із солдатів, — не думаю, що можна так просто…
— Скаже хоч слово — кінчай його, — відказав той.
— Здається, мене хочуть застрелити, — сказав Рей Флаверс.
Наступної миті скло його кабінки вибухнуло всередину, і він упав на пульт. Зафонив мікрофон, і його жаске виття наростало, немов по спіралі. Сержант розрядив у пульт увесь магазин, і все стихло. Лише лампочки блимали.
— Окей, — мовив сержант, розвертаючись. — Я хочу повернутися до Картейджа до першої, і я не…
Троє його підлеглих водночас відкрили по ньому вогонь. В одного з них був безвідкатний автомат, що за секунду випускав сімдесят куль із газовими наконечниками. Сержант засмикав руками й ногами в танці смерті та впав горілиць, провалившись крізь залишки скляної стіни. Одна нога спазматично сіпнулася й вибила з рами рештки скла.
Рядовий першого класу з білим, як сироватка, обличчям, на якому виразно проступили червоні прищі, залився слізьми. Інші просто ошаліло стовбичили, не вірячи власним очам. У повітрі стояв важкий, нудотний сморід кордиту.
— Прикандибошили його! — істерично закричав прищавий рядовий. — Святий Боже, ми прикандибошили сержанта Пітерса!
Йому ніхто не відповів. Їхні обличчя й досі виражали саме спантеличення та зчудування, хоча пізніше вони побажають, щоб це трапилося раніше. Усе це було якоюсь смертельною грою, та вони не хотіли брати в ній участі.
Кілька разів вискнув телефон, який Рей устиг підключити до ефіру перед самою смертю.
— Рею? Рею, ви там? — пролунав стомлений, гугнявий голос. — Я завжди слухаю вашу передачу, — і я, і мій чоловік, — і ми просто хотіли побажати вам наснаги у вашій чудовій роботі та сказати, щоб ви не дозволяли їм себе залякувати. Гаразд, Рею? Рею?.. Рею?..
КОМЮНІКЕ 234 ЗОНА 2 ЗАКОДОВАНА ПЕРЕДАЧА
ВІД: ЛЕНДОН ЗОНА 2 НЬЮ-ЙОРК
КОМУ: КОМАНДУВАННЮ КРЕЙТОНА
ТЕМА: ОПЕРАЦІЯ КАРНАВАЛ
ТЕКСТ: КОРДОН У НЬЮ-ЙОРКУ ДОСІ ФУНКЦІОНУЄ ТІЛА ВИВОЗЯТЬ У МІСТІ ВІДНОСНИЙ СПОКІЙ Х ЛЕГЕНДА РОЗПЛУТУЄТЬСЯ ШВИДШЕ НІЖ БУЛО ОЧІКУВАНО ТА НАРАЗІ НЕ СТАЛОСЯ НІЧОГО З ЧИМ БИ МИ НЕ ВПОРАЛИСЯ СУПЕРГРИП ТРИМАЄ БІЛЬШІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ПО ДОМІВКАХ ХХ ОЦІНКА ЗАРАЖЕННЯ СУПЕРГРИПОМ ВІЙСЬКОВИХ НА БАРИКАДАХ ПРОПУСКНИХ ПУНКТІВ 50 % [МІСТ ДЖОРДЖА ВАШИНГТОНА МІСТ ТРАЙБОРО БРУКЛІНСЬКИЙ МІСТ ТУНЕЛІ ЛІНКОЛЬНА Й ГОЛЛАНДА ПЛЮС ОБМЕЖЕНИЙ ДОСТУП ДО МАГІСТРАЛЕЙ У ЗОВНІШНІХ БОРО[128]] БІЛЬШІСТЬ СОЛДАТІВ ДОСІ СПРОМОЖНІ АКТИВНО ВИКОНУВАТИ ОБОВ’ЯЗКИ І СПРАВЛЯЮТЬСЯ ДОБРЕ ХХХ ТРИ ПОЖЕЖІ ВИЙШЛИ З-ПІД КОНТРОЛЮ В ГАРЛЕМІ НА 7-Й АВЕНЮ НА СТАДІОНІ ШЕЙ ХХХХ ВИПАДКІВ ДЕЗЕРТИРСТВА ДЕДАЛІ БІЛЬШЕ НАРАЗІ ДЕЗЕРТИРІВ РОЗСТРІЛЮЮТЬ НА МІСЦІ ХХХХХ ОСОБИСТИЙ ПІДСУМОК СИТУАЦІЯ ПІД КОНТРОЛЕМ ОДНАК ПОСТУПОВО ГІРШАЄ ХХХХХХ КІНЕЦЬ ПОВІДОМЛЕННЯ
ЛЕНДОН ЗОНА 2 НЬЮ-ЙОРК
У Боулдері, штат Колорадо, почала ширитися чутка про те,
