Планета трьох сонць - Володимир Бабула

class="book">Вiн пiдхопився i стрiмголов помчав пустельною долиною вниз до пралiсу, який бiля пiднiжжя гори частково уникнув знищення. Добiг до заростей i, як божевiльний, почав зривати з дерева найдовшi лiани i скручувати з них канат.

З допомогою цього каната вiн спустився в ущелину. Тiльки-но ставши на ноги, помчав до блискучих предметiв… i закам'янiв перед ними.

«Ластiвка» була розбита вщент. Вiд реактора та ракетного двигуна лишились самi тiльки уламки.

Потiм його погляд упав на широку розколину в кам'янiй стiнi. Вона мiцно стискувала частину лiтака, яка нiби чудом яким лишилася непошкодженою. З допомогою вiрьовки Мак-Гардi вилiз нагору i зрадiв. В покрученiй частинi кабiни вiн виявив справжнiй скарб: розбитий ящик з консервами, скафандр, кiлька книг, гумовий човен та радiостанцiю. Мак-Гардi одразу ж ввiмкнув її, але апарат вперто мовчав.

— Нi, я тебе таки примушу говорити! — мiркував вiн уголос. — Але ранiше вiднесу тебе в безпечнiше i зручнiше мiсце!

Вiн виносив цiннi речi з провалля цiлий день. Страшенно стомлений, лiг на гумовий човен i одразу ж заснув.

Вночi його розбудив холод. Мак-Гардi роздивився навколо. Над кам'яним гребенем блимало багряне сяйво, що кидало примарне свiтло на пропливаючi хмари.

Мак-Гардi увiмкнув прожектор i вилiз на гребiнь гори.

Неозора рiвнина перед ним корчилась у полум'ї. На обрiї, приблизно в тих мiсцях, де було Селище Невидимих, пiднiмалась до неба велика опуклiсть. В її серединi грунт розiрвався, а на мiсцi вибуху спалахнув вогненний стовп. Гнаний жахом, Мак-Гардi побiг назад.

— Врятують мене… Врятують мене… Не дадуть менi тут загинути… вiн узяв радiостанцiю тремтячими руками i зазирнув усередину.

— Передавач зiпсований… — Голова його безсило впала на груди. — А приймач?.. — опам'ятався вiн за хвилину. Натиснув на вимикач i повiльно повернув важельок.

— Алло, алло, змiнiть курс, Алено!.. — почувся раптом голос Фратева. На рiку Надiю приставати не можна, її кипляча вода тiкає у широкi трiщини в землi. Чекайте нас у протоцi…

У Мак-Гардi виступив на чолi холодний пiт.

— Ми врятованi… Ми — на борту вертольота… Серйозних поранень немає нi в кого… Викликаємо «Промiнь»…

— Говорить Навратiл!.. Друзi, чекаємо вас на «Променi». Вже приготувались до вильоту… Хотенкова ми повiдомили, що корабель i без останнього реактора здатний до далекого польоту. На щастя, ми вчасно запаслися пальним… Малого Ксаверiя вiзьмiть з собою… Зараз ми одержали звiстку з «Електрона», що зустрiнемось з ними на планетi Iкс у сонячнiй системi Проксима Центавра.

Над головою Мак-Гардi лютувала буря. Кулястi блискавки креслили небо i вибухали. Серед шуму й гуркоту з радiоприймача зазвучав голос Молодiнової:

— …Вертолiт ми навантажили на «Стрiлу»… Стартуємо… Прощай, нещасна Кварто! Живи добре та швидко опам'ятовуйся вiд гарячої лазнi! А вам, бiднi крилатi квартяни, бажаємо щастя в дальшому життi. Хай вашi крила врятують вас вiд катастрофи!.. До побачення, Кварто!

У Мак-Гардi похолонула кров у жилах. Вiн судорожно вчепився нiгтями в одутле обличчя.

— Вилiтають… Назавжди вилiтають… Лишусь я тут самотнiй, один серед пекла, за бiльйони кiлометрiв вiд рiдної Землi i вiд людей… Вiд щасливих людей… Вони навiть не знають, що залишають мене тут назавжди…

Вiн схопився i в розпачi почав кричати:

— Люди!.. Боже!.. Люди, не покидайте мене…

Його крик проковтнула буря.

Примечания
1

Петржалка — район м. Братiслави в Чехословаччинi.

(обратно) 2

«Нова» — яскрава зоря, на яку перетворюється часом тьмяна зiрочка внаслiдок досi не вивчених процесiв, що вiдбуваються в надрах свiтила.

(обратно) 3

Ноктовiзор — прилад для бачення вночi.

(обратно)
Оглавление КНИГА ДРУГА Планета трьох сонць   ЧАСТИНА ПЕРША РОБIНЗОНИ У ВСЕСВIТI     Роздiл I Фатальнi вибухи     Роздiл II Катастрофа     Роздiл III Пiд трьома сонцями     Роздiл IV Першi кроки     Роздiл V Неприємна зустрiч     Роздiл VI Перша оселя     Роздiл VII Свiтло в долинi     Роздiл VIII Нiчний похiд до сусiдiв     Роздiл IX Астрогравiметр говорить!     Роздiл X Долина вогнiв     Роздiл XI Три райдуги