Рік 2245 - Людмила Коваленко
— Ну от, я убив його.
Очі розкрилися знову питанням і наказом, і Юрко відповів:
— Я знаю… Я не можу бути між вами. Я піду… Куди мені йти?
Він вдивився в очі:
— Туди? За завісу? До них? Назад до них… Це несправедливо! Знову я буду вчити їх вірити в Бога, а вони будуть рубати один одному руки і виривати язики — і все ніби за віру? І знову я буду співати їм найкращі пісні, а вони будуть казати, що то вони так гарно співають?! І знову вони будуть учити моїх дітей убивати брата?… О, ні, дозволь мені лишитися десь тут, на Україні! Відгороди для мене оцей шматок землі, де я пролив його кров — і нехай я буду тут!..
Та очі дивились не рухаючись, і Юрко покірно сказав:
— Гаразд. Як так треба — нехай! Я йду…
— Може, тепер не буде так погано, — з надією сказала Омем. — Може, тепер, коли Авель убив Каїна…
Та під поглядом очей, вона замовкла і сказала покірно.
— Так. Я піду з ним, бо я бачила убивство і хотіла його…
— Я теж бачила убивство, — сказала Марія. — Я іду з ним.
— Ні, — сказав Юрко.
— Я поклала в твою руку камінь — я теж винна.
— Ні, — сказав Юрко.
— Я іду, — твердо повторила Марія. — Я сказала тобі ще в літаку: «Де ти, там і я»… Я іду з тобою.
Вона подивилися в очі і покірно похитала головою:
— Так. Я люблю його і я буду там, де він.
— Справді любиш? — спитав Юрко.
— Ти ж бачив. На життя і смерть.
— Тоді ходім…
Омем скерувала свій коробок з Початком на непроникливу заслону і через хвилину зняла його, поклала на землю і перша пішла крізь неї, мацаючи руками невидимий отвір.
Юрко і Марія, тримаючись за руки пішли за нею.
Ще тримаючись рукою за край заслони, Марія спинилась й сказала очам:
— Скажи матері і батькові, що я їх любила.
Вони перейшли невидимий поріг і вступили в гущавину лісу, де панувала причаєна, насторожена тиша. Вони мусили почати все спочатку.
Очі повільно закрились і зникли.
Кінець.
Книгу повернув українському читачеві
Роман КОНОНЕНКО, 2015
Оглавление Людмила Коваленко Рік 2245 (Утопічний роман) Книга перша І II III IV V VI VII VIII Книга друга І II III IV V VI VII VIII IX X XI