Друга фундація - Айзек Азімов

Ми повинні дозволити Мулові знайти нас – у певному сенсі. Оратор ще раз помовчав, прислухаючись до реакції присутніх, а відтак наголосив:

– Повторюю – у певному сенсі!

Корабель був майже готовий до вильоту. Все було ясно, крім місця призначення. Мул запропонував повернутися на Трентор – колишню неперевершену всегалактичну столицю найбільшої в історії людства Імперії, а тепер просто мертву планету.

Прітчер цього не схвалював. Це був старий, сходжений уздовж і впоперек шлях.

Він знайшов Бейла Ченніса у штурманській рубці корабля. Кучеряве волосся молодика скуйовдилося, а один кучерик упав йому просто на лоб (так ніби його навмисне туди помістили). Бейл Ченніс чарівно усміхався, демонструючи рівні зуби. Глянувши на нього, мужній офіцер відчув якесь невиразне роздратування.

Хвилювання Ченніса було очевидним.

– Прітчере, це ніяк не може бути збігом. Генерал холодно сказав:

– Я не розумію предмета нашої розмови.

– О… Ну тоді, старий, підтягуй сюди крісло і сідай. Я вивчив твої записи. І вважаю, що вони чудові.

– Як… приємно чути!

– Але мені цікаво, чи дійшов ти тих самих висновків, що і я. Ти коли-небудь пробував проаналізувати цю проблему методом дедукції? Я маю на увазі, це дуже добре – навмання прочісувати зірки, і все, що ти робив у цих п’яти експедиціях, – це такі собі стрибки зорями.[2] Це очевидно. Ти колись підраховував, скільки часу знадобиться, щоб із такою швидкістю відвідати кожну планету?

– Так. Кілька разів. – Прітчер не відчував жодного бажання йти на компроміс із цим молодиком, але розум цієї людини був важливим, бо його могли вкрасти – неконтрольований, а отже, й непередбачуваний.

– Ну тоді припустімо, що ми готові все це проаналізувати і просто спробувати вирішити, що ми шукаємо.

– Другу Фундацію, – похмуро відповів Прітчер.

– Фундацію психологів, – виправив його Ченніс, – які є слабаками у природничих науках, так само як Перша Фундація була слабаком у психології. Гаразд, ти походиш із Першої Фундації, але я – ні. І, можливо, все це є для тебе очевидним. Ми мусимо знайти світ, яким керують за допомогою психологічних навичок, і при цьому відсталий з наукового боку.

– Хіба це така вже обов’язкова умова? – спокійно запитав Прітчер. – Союз Світів не є відсталим з наукового боку, хоча наш правитель сильний саме завдяки своїм розумовим здібностям.

– Це тому, що він користується можливостями Першої Фундації, – почулася трохи роздратована відповідь, – і це єдиний подібний резервуар знань у Галактиці. Друга Фундація мала би існувати десь на руїнах зруйнованої Галактичної Імперії. А з руїн що візьмеш?!

– Отже, ти стверджуєш, що вони, попри фізичну безпорадність, наділені розумовою силою, достатньою для панування над групою світів?

– Відносну фізичну безпорадність. Вони здатні захистити себе від занепалих сусідніх планет. Але проти відновлених військ Мула, за якими стоїть розвинута атомна економіка, вони не вистоять. Інакше чому б їм так старанно приховувати своє місцерозташування – як спершу їхнім засновником, Гарі Селдоном, а тепер і ними самими? Ваша власна Перша Фундація не приховувала свого існування – в тому числі й від них, хоч і була єдиним незахищеним містом на самотній планеті триста років тому.

Спокійне обличчя Прітчера в’їдливо сіпнулося.

– А тепер, коли ти завершив свій глибокий аналіз, чи не зробиш таку ласку і не глянеш на перелік усіх королівств, республік, планет-держав та різноманітних диктатур у тій політичній пустелі, що відповідають твоєму опису і ще кільком чинникам?

– Отже, все це вже розглядалося? – Ченніс ані на крихту не втратив своєї зухвалості.

– Звичайно, тут ти цього не знайдеш, але ми розробили повний путівник по політичних утвореннях протилежної Периферії. Невже ти справді помислив, що Мул розпочав би пошуки без жодної системи?

– Ну гаразд, – у голосі молодика з’явилося більше енергії. – А як щодо олігархії Тазенда?

Прітчер задумливо торкнувся вуха.

– Тазенда? О, здається, я знаю про неї. Вони перебувають не на Периферії, так? Начебто втричі ближче до центру Галактики.

– Так. І що з того?

– У наших записах зазначено, що Друга Фундація розташована на іншому кінці Галактики. Клянуся космосом, це наш єдиний орієнтир. Навіщо тоді взагалі говорити про Тазенду? Її кутове відхилення від радіана Першої Фундації становить лише 110−120 градусів, проте аж ніяк не сто вісімдесят.

– Але в записах є ще одна зачіпка. Другу Фундацію було засновано на «краю зірок».

– У Галактиці не виявлено місцевості з такою назвою.

– Бо це була місцева назва, яку пізніше вилучили з ужитку задля дотримання цілковитої таємності. Або, можливо, Селдон зі своєю групою вигадав її спеціально. І все ж, між «краєм зірок» і Тазендою є певний зв’язок, тобі не здається?

– Слабка схожість у звучанні?[3] Цього замало.

– Ні.

– Але вона згадується у твоїх записах.

– Де? А, так, але це було просто місце, де ми запаслися провіантом і водою. У цьому світі точно не було нічого примітного.

– Ви приземлялися на правлячій планеті? Там, де розташовується резиденція уряду?

– Я не можу сказати точно.

Під холодним поглядом свого співрозмовника Ченніс на якусь хвилю замислився, а відтак запитав:

– Глянемо разом у «Об’єктив»?

– Звичайно.

«Об’єктив» був, можливо, найсучаснішою деталлю тогочасних міжзоряних крейсерів. Фактично він становив собою складний комп’ютер, що міг відтворити на екрані фрагменти нічного неба з будь-якої заданої точки Галактики.

Ченніс налаштував координатні точки, і настінне світло згасло. У тьмяному червоному світлі панелі управління «Об’єктивом» обличчя Ченніса світилося червоним. Прітчер сидів у кріслі пілота, поклавши ногу на ногу, його обличчя ховалось у темряві.

Коли індукційний період минув, на екрані повільно заблимали світлі точки. Вони ставали дедалі помітнішими й яскравішими, а поблизу центру Галактики з’явилися цілі ділянки, щедро засіяні зірками.

– Такий вигляд, – пояснив Ченніс, – має нічне небо взимку, якщо дивитися на нього з Трентора. Це важливий момент, яким, наскільки я розумію, до цього часу нехтували під час пошуків. Уся розумна орієнтація повинна починатися з Трентора, як із точки відліку. Трентор був столицею Галактичної Імперії. У науковому та культурному аспектах – навіть більше, ніж у політичному. Отже, значення будь-якої назви, що вказується в описі, у дев’яти випадках з десяти має залежати від того, як дивитися на неї з Трентора. У зв’язку з цим згадай, що хоча Селдон і походив з Гелікона, тобто з Периферії, його група працювала на самому Тренторі.

– Що ти намагаєшся мені довести? – Рівний голос Прітчера крижаним струмком пролився на ентузіазм співрозмовника.

– Ця карта тобі усе пояснить. Бачиш темну туманність? – Тінь від його руки впала на екран, де сяяла Галактика. Вказівний палець зупинився біля крихітного темного