Бурштиновий Меч 1-6 - Ян Фей

.

Уріель опустив голову, в цей момент в його голові промайнуло багато думок. Але що його дійсно турбувало, так це дивний наказ Брандо. Він на мить замислився і нарешті не міг стриматися, щоб не підняти голову з гіркою усмішкою.

Мій пане

?

Хм? Брандо думав не менше, ніж Уріель, але юнак думав далі. Він пройшов повз Уриїла і обернувся: Що це таке?

, ���

Пане мій, відповів Уриїл безпорадно: Ти сказав, що успадкуєш шматок землі, але не сказав нам, що успадкуєш його так

.

Хоча колишній капітан кавалерії стояв на боці Брандо, він не повністю схвалював дії Брандо. Він був знайомий з правилами гри дворян і, природно, знав, що дії Брандо спрямовані проти світу.

Брандо був здивований. Він не очікував, що Гаспар подумає про це. Від цього питання у нього сіпнувся куточок рота. Він не міг сказати, що це була імпровізована ідея, чи не так?

.

На щастя, Амандіни тут не було, інакше він був би збентежений обуреним поглядом знатної дами, яка скаржилася на його рішення.

.

Юнак ніяково посміхнувся. Спочатку я збирався успадкувати територію, але сталася несподівана ситуація. Граудін завдав мені багато клопоту, але в цьому немає нічого страшного. Врешті-решт ми отримаємо те, що належить нам.

.

Брандо почав змінювати тему.

?

А як же граф Ранднер? Я не думаю, що він залишить цю справу на самоті. Гаспар глянув на молодого лорда і стурбовано запитав:

Ось чому я хотів побачити вас раніше, – відповів Брандо. Дядько Ретто просив вас принести цю новину, Гаспар?

,

Слова «дядько Ретто» змусили Гаспара зітхнути з полегшенням. Всі ознаки свідчили про те, що Брандо був сентиментальною людиною. Насправді Брандо не посилав нікого зі своїх довірених підлеглих до замку Мінте протягом останніх півмісяця. Замість цього він дозволив Мідному Дракону Ретто взяти на себе управління замком. Це свідчило про те, що Брандо повністю довіряв їм.

Звичайно, це було легке нерозуміння намірів Брандо. Брандо взагалі не думав про це. Шаффлунд був настільки зайнятий, що навіть не думав про те, що робитиме Ретто та інші.

.

«Окупація Т-Найджела» була шаховою фігурою для підготовки до майбутньої війни. Насправді Брандо особливо не замислювався над цим. Дворяни в Тнайджелі були такі бідні, що ледве встигли закласти штани. Брандо навіть не думав про те, щоб захопити ці місця.

Але він не планував нічого з цим робити. Замість цього він дозволив групі Мідного Дракона насолодитися гострими відчуттями від того, що він лорд, і ті, хто спочатку сумнівався в його рішенні, поступово заспокоїлися. Звичайно, були ще деякі голоси, які були стурбовані помстою графа Ранднера.

Але для цих утікачів не мало значення, помстився граф Ранднер чи ні. У гіршому випадку вони могли просто сховатися в лісі.

,

Так, пане мій. Гаспар кивнув.

Брандо зігнув палець і постукав по довгому столу. Його брови були міцно зчеплені між собою.

Пане мій? — здивувався Гаспар.

.

Це раніше, ніж я думав. Прийшла війна. — відповів Брандо.

?

Що?

.

Історичний лорд Палас – мудра і розважлива людина. Він не залишиться в курсі звістки про поразку побратимів. Цього достатньо, щоб змусити його уповільнити свої плани і стати обережнішим.

Історичний лорд Палас. — повторив Мідний Лицар із серйозним виразом обличчя.

.

Брандо глянув на нього, і юний чарівник швидко відсахнувся. Він уже звик до дивної манери говорити свого пана.

.

Але цей Лицар не відводив ні рук, ні ніг. Натомість його рухи почастішали. Це означає, що він отримав наказ графа Ранднера. Це ознака війни.

,

Колишній капітан лицарів ахнув від подиву. Ознака війни? Він знав, що граф Ранднер обов'язково помститься, але не очікував, що це станеться так швидко. Він навіть морально не був готовий до цього.

Пане мій? — тихо запитала ззаду Принцеса Срібного Ельфа.

Брандо похитав головою, показуючи, що не варто надто хвилюватися.

Що робити? Гаспар трохи хвилювався. Найвищим рівнем дворян, з якими він контактував у минулому, була шляхта в місцевій раді фортеці Рідон. Він міг рівнятися лише на тих, хто був вищого рівня.

Статус графа Ранднера не поступався герцогу Грінуару. Гаспар і уявити собі не міг, що зможе розчавити його, як мурашку.

Він не міг не поглянути на Брандо з подивом. Чому юнак говорив про щось, що не мало до нього жодного стосунку? Начебто він образив не могутнього графа, а сільського шишника.

Боїтеся? — спитав Брандо.

?

Зовсім ні. Гаспар швидко похитав головою. Звичайно, це була брехня. Як він міг не боятися?

.

У цьому немає потреби, Брандо похитав головою Якщо ми зможемо перемогти лорда Максена, ми зможемо перемогти і графа Ранднера. Ворогів треба цінувати, а не боятися.

.

Гаспар кивнув.

?

Принцеса Диких Ельфів, яка обіймала свій блокнот, на мить замислилася і тихо запитала: «Чи буде знову війна?» Скільки часу у нас є на підготовку?

Брандо подивився на небо за межами зали і відповів: Місяць, максимум два місяці. Але лорд Палас не дозволить нам добре провести час у найближчі два місяці. Наш пріоритет – підготуватися.

Метіша і Сіель замовкли. Вони знали, що майбутня війна стане найбільшим випробуванням для їхньої нової території. Поки вони зможуть виграти цю війну, вони зможуть отримати визнання Королівської фракції.

І поки вони здобудуть визнання Королівської фракції, люди на території зможуть стабілізуватися.

.

Інакше, як би вони не старалися, вони були б схожі на безкореневу ряску. У цьому стародавньому царстві, або навіть в епоху Вонде, статус і праведність були дуже важливими речами. Люди, що знаходяться внизу, можуть думати про вас добре, але вони не обов'язково будуть на вашому боці.

.

Брандо це добре знав.

Однак виграти цю битву майже без підтримки може бути не так просто. У нього було від однієї до двох тисяч воїнів і три тисячі підземних жителів, але Тагів не хотів віддавати долю всього племені в його руки. Іншими словами, підземні мешканці вже надавали йому багато обличчя, вкладаючи половину своїх сил у цю війну.

?

Що вони могли зробити з цією маленькою силою?

.

Брандо на мить замислився. Він не знав, скільки людських ресурсів граф Ранднер збирається вкласти в придушення повстання, але їх не повинно бути занадто мало.

.

Доля лорда Максена була попередженням.

Незважаючи на те, що однієї-двох поразок було б недостатньо, щоб нашкодити графу Ренднеру, в цій конкретній ситуації це може бути не так. Герцог