Спадкоємці Віанди - Олена Гриб
– Мені потрібен костюм-«невидимка». Два до одного, що його мають знайти саме у вас.
– Мають знайти?!
Жасмин зітхнула і м’яко взяла Алена за руку.
– Мають, – сказала по можливості мирно. – Та не впирайтеся! Будете слухняним хлопчиком – поясню, що відбувається.
– Не перегравай, асіанко.
– Швидко веди до себе, безмозкий виродку, бо поведеш туди інспектора Ільса і поліцію!
Ален засміявся і прочинив для Жасмин двері.
– Все одно переграєш, але це хоча б звучить чесніше.
– І огидніше.
– Все наше життя – гидота. Іноді прикрита гарним фантиком. Сенс шукати ілюзію?
Жасмин обернулась.
– Вас пожаліти? – уточнила іронічно. – Серйозно?
– Пожалій мої очі й вимкни свою ілюмінацію. Або не вимикай… Без різниці. Біля тебе реальність зашкалює, асіанко. Це єдина причина, з якої я терпітиму твою присутність у Торі-Ейл і після похоронної церемонії. Не обманюйся щодо себе.
– Я не обманююсь щодо вас, пане Рокс. Хіба цього замало?
Ален відвернувся, нічого не сказавши.
