Бурштиновий Меч 1-6 - Ян Фей

.

Потім він відсахнувся і продовжив чекати другого туру. У другій атаці Брандо був набагато спокійнішим, але цього разу повернувся без жодного успіху.

,

Втретє він копав лише дві секунди, тому що чітко відчував, як його витривалість падає. Потім, вчетверте, він нарешті зіткнувся з холодним предметом квадратної форми під ґрунтом. Брандо ніколи раніше такого не бачив, але в цей момент його серцебиття не могло не прискоритися.

.

І все.

.

У серці Брандо було якесь почуття. Якусь мить він не міг не захотіти відкопати цю штуку, але знав, що часу не вистачить. Він глибоко вдихнув, щоб заспокоїтися, відклав меч і побіг назад.

На п'ятий раз Брандо повністю заспокоївся. Він підбіг під дерево, взяв меч і почав піддягати квадратну кам'яну плиту. Вона відразу ж розхиталася, але в цей момент у Брандо сіпнулися вуха. Стривайте, звук був неправильним. Солдати-скелети внизу змінили маршрут патрулювання.

Неможливий! Наш герой відчув холодок у серці. Він не знав, чи Бог злісно пожартував над ним. Солдати-скелети Мадари не мали елементарного інтелекту. Вони не змінювали маршрут патрулювання, якщо не було наміру ліча. Але ліч не змінив свого початкового наміру без причини.

.

Хіба що було зовнішнього вторгнення.

Минулий досвід Брандо у грі став дуже зрозумілим у цей момент. Він не міг не дивитися в бік ранчо. Чи може бути, що Фрею та Ірен викрили? Але, дивлячись зі схилу пагорба вниз, напрямок був спокійний. Юнак відразу відкинув цю ідею.

Кроки солдатів-скелетів позаду нього ставали все ближчими. Монстри повинні були його побачити. Брандо відчув, як у нього завмерла кров. Що йому робити? Внизу було шість скелетів, і будь-який з них міг його вбити.

?

Використовувати кільце вітру Імператриці? Ні, не кажучи вже про те, що звук притягав би неприємності. З розміром вітряної кулі вона вже була достатньо хорошою, щоб вразити три скелети. А як щодо решти?

.

Брандо відчував, як його шкіра голови поколює все більше і більше. Він постійно нагадував собі, щоб він зберігав спокій і думав про те, що він зазвичай робив у грі. Так, скористайтеся перевагами. Кожен атрибут, очко та навичка в руці гравця можуть бути використані для виживання в безвихідній ситуації.

.

До тих пір, поки він використовував свою уяву.

Він одразу подумав про можливість, але ця божевільна ідея його також налякала. Це не гра. Брандо, чи можеш ти дозволити собі заплатити таку ціну? Він не міг не запитати себе. Але солдати-скелети ставали все ближче і ближче. Йому довелося зробити вибір.

.

Він глибоко вдихнув і відразу ж встромив меч у низ живота.

.

Роздираючий біль виходив з живота. Сильне почуття було в десять тисяч разів інтенсивнішим, ніж у грі. Брандо застогнав і ледь не став на коліна. Йому здавалося, що він божеволіє. На лобі у нього з'явилися великі намистинки поту, але в той же час припинилися і кроки солдатів-скелетів.

,

Успіх, непохитне вміння було ефективним. Він обдурив цих нерозумних скелетів.

,

Брандо не наважився на недбалість. Він чинив опір хвилям запаморочення і витяг меч. Хоча він навмисно уникав життєво важливих частин, кров все одно вихлюпнулася. Юнак не наважився подивитися. Він ледь не важко дихав, коли мечем витягав квадратний грифель. Потім розвернувся і ковзнув по схилу пагорба.

У нього було п'ять хвилин, щоб врятуватися. Його життя висіло на волосині.

!

Непохитне вміння запалило вогонь душі, щоб підтримувати його аж до села. Але коли Брандо намацав село, він був шокований. Між руїнами будівель всюди лежали білосніжні скелети. Ці нові скелети були шедевром ліча. Під впливом духу, що викликав, вони виповзали з кладовища або розривали плоть, щоб виповзти назовні.

Під поступово темніючим небом ці білі скелети приносили величезне відчуття гноблення. На щастя, Брандо був досвідченим і обізнаним. Інакше він був би наляканий до смерті.

.

Він заспокоївся і порахував кількість скелетів. Їх було понад п'ятдесят. Це була немаленька кількість. Це означало, що сила вторгнення Мадари зростала з їхніми темпами. Але єдине, що змушувало його почуватися спокійно, це те, що Брандо знав, що ці тонкі скелети не на тому ж рівні, що й їхній рід, облагороджений темрявою.

.

Вони були навіть трохи слабкіше звичайного дорослого чоловіка.

Брандо озирнувся, просуваючись уперед. Його метою був невеликий храм у селі. Це має бути на півночі — якщо його пам'ять не зіпсована. Серед безлічі недоліків, які приносила смерть, завжди була одна перевага. Тобто нежить, що блукала вулицею, вважала його єдиним у своєму роді. Навіть якби Брандо зіткнувся з цими безголовими хлопцями, останні максимум відрегулювали б рівновагу і продовжили б рухатися вперед.

.

Це була величезна хороша новина.

Маючи таку перевагу, йому знадобилося лише три хвилини, щоб знайти храм Калідаса. Але, схоже, нежить Мадари не дуже поважала бога кераміки в грі. Вони вже обвалили одну зі стін храму.

.

Це забезпечило велику зручність для Брандо. Він прямо пішов уздовж стіни і зайшов. Всередині була непроглядна темрява. Брендел згадав, що храм був перебудований, але, дослідивши його деякий час, виявив, що інтер'єр не надто відрізняється. Він швидко знайшов шлях до кімнати для медитації зі своєю пам'яттю.

На його подив, у Кімнаті Медитації знаходився блукаючий скелет. Брендел злякано підстрибнув, побачивши його в темряві. На щастя, його нерви виявилися досить міцними, щоб це витримати. Але він швидко заспокоївся і спробував зробити глибокий вдих, щоб заспокоїти себе, що це всього лише маріонетка без будь-якого розуму.

,

Але його дихання ставало все важчим і важчим, а зір починав затуманюватися. У нього залишалося близько хвилини.

Брандо нагадав, що вхід у таємний прохід має бути за подіумом. Він навпомацки зайшов туди і знайшов квадратну западину. У той момент він дійсно відчув, що Марта на ньому. Він ледь не тремтів, притискаючи грифельну дошку до западини, боячись, що Бог знову злобно пожартує над ним.

.

На щастя, цього не сталося. У темній тиші почулося тихе клацання, потім друге клацання, потім із землі долинув приглушений гуркіт, і, нарешті, з гуркотом, він відчув позаду себе вітерець.

.

Брандо озирнувся і побачив прохід до гробниці, що вів униз. Усередині було світло, а стіни проходу були інкрустовані фіолетовими мерехтливими кристалами. Ці речі не були цінними, але світло було занадто тьмяним, тому Сіель окого поширення вони не отримали.

Він похитав головою, і запаморочення