В космiчнiй безвiстi - Василь Павлович Бережний

Софi в замiшаннi опустила очi.

- I ви довiряєтесь менi? Керманич поглянув на неї пильнiше:

- А чому б не довiритись? Ви заслужили цiлковите довiр'я.

Софi помовчала, потiм тихо сказала:

- Менi їх шкода... В цьому немає нiякої логiки, але... Пропустiть i мене через Лабораторiю. Бо те почуття... Я пiду з Уїлфулом...

Керманич зiтхнув. Нiяк не вдається створити iдеальних бiороботiв. Гадав, що Софi стане взiрцем, а виходить - i в неї аномалiя.

- Ну, що ж... Тодi з вас i почнемо. - Вiн торкнувся кнопки, i в стiнi зачорнiв отвiр. - Iдiть, Софi!

Старша операторка ледь помiтно здригнулась i покрокувала до тiєї пащi.

- Прощай, Софi... - прошепотiв Керманич.